Куда делась тема про ДССЗЗІ???
Важное
4 января, 2026
10 ноября, 2025
Человек не терпит насилия!
Меню
Куда делась тема про ДССЗЗІ???
Перепечатка материалов «ОРД» в полном или сокращенном виде только с письменного разрешения редакции.
© 2026 ОРД. Републикация авторских текстов без письменного согласия редакции запрещена. При использовании материалов активная гиперссылка обязательна ord-ua.com
Связь с редакцией — [email protected]
13 179 ответов
КАБАКОВ В.Г.
КАБАКОВ Г.В.
КАБАНЕЦ Е.И.
КАБАНОВ Е.Б.
КАБАЧОК В.М.
КАБДУЛОВ М.К.
КАБОСКИН В.Ф.
КАБОСКИНА З.А.
КАВАЛЕРОВ Г.И.
КАВЕРИН А.Д.
КАВЕРИНСКИЙ Р.Н.
КАВУН В.Г.
КАВЧАК Е.С.
Джига — зареганый 🙂
Ждём новые перестановки в руководстве Держспецзвязка!
Перестановки будут на П, змiни будут на З, эксплуатация будет Э, назначения будут на Н. А чем я не Джига и значок есть, а теперь давайте страниц пять будем это обсуждать.
Ну и Джиг тут развелось! А я, самый настоящий и продвинутый и кое-что знаю! Не на К не на П , а на Ц будет! И это будет ЦурКан!!!
Джига, а что с тобой? Ну знаешь инфу, чего “ваньку” валяешь — я что-то знаю, но не скажу или скажу, но не в слух и не здесь и не сразу.
Да, и ещё, будешь продлевать допуск к гостайне заполни правдиво анкету, там сейчас требуют указать профили на тематических форумах, адреса email, сайты какие завёл себе.
Тут ещё “засада”, касается всех, почистите одноклассники.ru, контакты, фейсбуки и прочее- реально проверяют нет ли в “друзьях” иностранцев.
Киевляне, кто в курсе, как обстоят дела с переездом на Соломенку?
999-му
Цуркан — уже радник Голови, с понедельника снова в нашем здании на Паторжинского. Что будет дальше — увидим.
все будет
Привет Всем. Здесь про всех пишут или только про нехороших? У нас вообще кто-нибудь видит ,что творится в регионах?
Какой орган контролирует работу Начальника Управления? Такое впечатление, что он сам царь и Бог.Кому жаловаться на него?
А шо надо?
Бардак в целом по службе творится, а не только в регионах. Жаловаться можно Голове. Только что это даст? Начальника скорее всего выставят героем, а до вас найдут как придолбаться, снять премию, уволить по служебному несоответствию…
Йопс.. а можно я в одноклассниках в форме полковника фотку положу? Еще правда не получил, но кто знать то будет, пусть завидуют 🙂
Если серьезный вопрос то жалуйся в сбу прокуратуру милицию а если просто так,то желание пожаловаться есть у каждого, даже у начальника управления
Да, в регионах бардак и анархия. Князь Севастопольский- Егоров Ф.И. вообще отдельная тема.Сам работал у него.Остались в его окружении прехлебатели и жополизы.нормальных нет,уволились.
Спокойно жалуйтесь Голове.Только без эмоций и истерик,а грамотно, изложите факты,не слухи,а именно факты,имеющие подтверждение или последствия.
И твое сообщение будет отправлено на рассмотрение начальнику, на которого ты жалуешься, и будет тебе счастье
слюшяй аткуда знаишь а?
Друг Пьеро, а я уже давно на одноклассниках выложил свою фотку с аксельбантами , шитыми звездами, медалей советских понацеплял, у сбукриков пару — вторую одолжил, ромб академический цепанул, орден церковный на базаре прикупил ну настоящий козак а не спец полковник. Все в ох..ном восторге , даже нач.упр. похвалил и просил форму одолжить. Вот только не дам , не нужна мне конкуренция на конкурсе “самый красивый спецполковник Украины”.
Ребята, а почему с ветки исчезли Миргородские алкаши с педиками? Неужели вылечелись? Или сейчас в запое? Или Миргородская весна на них пагубно действует? ХОЧУ В МИРГОРОД!
Барбосик, иди лучше в будку!
так а что штатка пришла, смысл гавно друг на друга лить , уже все решено
Ничего не решено, это пока что болтание говна в болоте. А розгонят, так Миргородские дружные ребята и без роботы будут пить и любить друг друга.
Да если мне скажут что на работу завтра не выходить, то я перетрахаю всех кто будет рядом. Уж на последок хоть оторвусь.
Барбосик так ты пидар !!!
В Миргороде опять прапоров с зарплатой кидонули а офицерам +300 +500 +800 все им мало пора чтобы ответили за етот бардак
так ты ж не ровняй себя с офицерами, то же мне сравнил высшее образование и 5 лет казармы и рапот устроится по месту жительства на работу,А во вторых у командира роты спроси (у савы) посколько он потом у офицеров собирает чтоб командиру отнести чтоб сейф пустой не был.(да и свою долю имеет машинку купил новую) .Вспомни недавно приятель командира приезжал и что дуиаеш он его за свой счет поил и кормил?? Так что не вякай то что офицерам больше ,домой они все равно несут как было а отдают частинку чтоб потом меньше не стало придратся то всегда можно до чего угодно. Или ты думаеш почему ротные одни и теже несмотря на все, Лохом не будь
Вот и офицеров Миргородских перетрахать бы чтоб наши деньги не тырыли.
Про особливості формування й функціонування Служби безпеки на початку 1990-х говоримо з генерал-майором Юрієм СЕМУШЕВИМ (на той час начальником Головного управління урядового зв’язку СБУ
— Юрію Миколайовичу, ви мали безпосередній стосунок до становлення Служби безпеки України на початку 90-х. Які завдання висувалися перед вами?
— На той час я був радником голови з транспортних питань і телекомунікацій, тому що вся попередня розвідувальна робота була пов’язана з цими напрямами. На це пішло чверть століття.
Свого часу я закінчив Харківський авіаційний інститут. Але Євген Кирилович Марчук вважав, що я найбільше готовий взятися за проблему забезпечення держави надійно закритим зв’язком.
У нас у державі існує закритий зв’язок, який назвали урядовим. Ця система закритих телекомунікацій, які забезпечують телефонний і документальний обмін таємною, цілком таємною та інформацією особливої ваги при управлінні державою, збройними силами і військово-промисловим комплексом. Вона призначена тільки для вищих посадовців держави і відповідних структур. Основна вимога до цієї системи: висока надійність захисту інформації, яка забезпечується криптографічними та організаційними методами.
Весь зв’язок шифрується, а шифр — всі вказівки — подаються у вигляді телеграми. Якщо Президент дає якусь вказівку, то він робить це з упевненістю, що ніхто більше не чує, окрім нього та його абонента. Забезпечити надійну закритість — надзвичайно важливе завдання. Як кажуть серед фахівців у цій галузі — забезпечити зв’язок гарантованої стійкості. Це означає, якщо перехопити цей шифр, а це легко робиться, і спробувати розшифрувати, використовуючи багатокаскадну обчислювальну техніку — суперобчислювальну техніку, то вірогідність розшифрування зв’язку гарантованої стійкості можлива лише через 20 років. Проте через такий період інформація стане вже не таємною. Структури, які забезпечують Президента, уряд таким зв’язком — гарантують закритість передачі інформації, і усної, й письмової.
Після першого року підбиття підсумків роботи СБУ ми приймали Леоніда Кравчука та Івана Плюща і запросили їх до нас у головне урядове управління. Йдучи, Президент сказав: «Усе це добре, але шифри ж не наші! Код же не наш!» Це непокоїло Леоніда Макаровича, який пройшов школу керівництва республікою в партійних органах і знав, що це таке.
Перед цим у нас було Управління урядового зв’язку. Це суто експлуатаційна ланка. Зв’язкова апаратура — спеціальні шифратори і дешифратори розроблялися в Москві, як і самі шифри. Все це впроваджувалося і вмонтовувалося на місцях. Вся творча робота організовувалася КДБ Союзу, там було Восьме головне управління, яке займалося криптографією. Перед нами стояло завдання — перетворити експлуатаційний підрозділ на самодостатню структуру. Але пропрацювала вона рік, тому що депутати жили під враженням страху перед КДБ, так само, як і так звані московські демократи. Тому відразу з’явилася тенденція послабити комітет — забрали розвідку, й інші підрозділи уряд Москви відразу вивів з комітету.
Україна теж вирішила провести цю роботу. Проте наші фахівці розуміли, чим загрожує відокремлення системи урядового зв’язку від спецслужби. Особливо гостро це сприйняв Євген Кирилович. Цього не можна було допустити, і Марчук на одній із сесій Верховної Ради відверто заявив: «Якщо ви заберете урядовий зв’язок, то я від нього як голова відмовляюся, тому що не буду упевнений, що буде забезпечена таємність моїх переговорів». Це зупинило процес. У цій складній обстановці Євген Кирилович доручив мені заглибитися в цю проблему і зрозуміти, що нам слід зробити, аби зв’язок був самодостатнім. Ми вивчили це і написали Кравчуку доповідь, що потрібно створити Головне управління урядового зв’язку, а в ньому передбачити створення принципово нових для нас підрозділів. Це — Науково-технічне управління, Управління захисту інформації (криптографія), Служба президентського зв’язку. Леонід Кравчук це підтримав.
Попервах, доки ми самі не розвернемо роботу, ми запропонували тісно співпрацювати з Росією, тому що там була вся інтелектуальна частина цієї діяльності. На той час було створено Координаційну раду країн СНД з координації роботи в цій галузі, тому що всі залежали від Росії. Ми запропонували увійти до цієї ради. Це було в той час, коли патріоти навіть слухати не хотіли про якісь там координаційні органи.
Треба віддати належне Леоніду Макаровичу, адже він підтримав і цю ідею. Ми створили Головне управління урядового зв’язку. Тепер перед нами постала проблема кадрів. Хоч у нас і були дуже досвідчені фахівці, ми також мали потребу у вчених, розробниках нової апаратури, а найголовніше — у криптографах і криптоаналітиках.
Сфера доволі специфічна. Не можу не згадати, як формувались кадри криптографів і криптоаналітиків у великих світових державах світу — СРСР та США.
У Радянському Союзі, скажімо, фахівці КДБ виявляли в ланці середньої школи по всій країні найбільш обдарованих з математичного погляду дітей. Вони входили в контакт із їхніми батьками й отримували їхню згоду на створення для цих дітей перспективи працювати в найскладнішій і найважливішій для держави сфері — в криптографії. Коли батьки давали згоду, цих діток брали на облік, а їхнє навчання відстежувалося аж до закінчення школи. Частину цих дітей брали у навчальний криптографічний заклад СРСР, а решта залишалась у полі зору Комітету, коли вони вступали на математичні факультети. Контакт продовжувався, а після закінчення університетів їх зараховували до наших криптографічних підрозділів — у Восьмий главк КДБ СРСР.
Так само було і в Америці, де також відбирали найбільш обдарованих у математичному плані дітей, із яких робили великих фахівців, які могли створити шифри гарантованої стійкості.
У нас не було таких фахівців, але в Україні були «закриті» для неї підрозділи, які зосереджувались по західному кордону і займались перехопленням іноземної інформації та її дешифровкою. Для вирішення питань криптографії залучали фахівців з Інституту кібернетики. З Вищого військового училища зв’язку, яке займалося розробкою космічних засобів зв’язку, ми також узяли хлопців. Таким чином і вдалося укомплектувати управління. Це був найважливіший крок. Це по-перше. По-друге, ми повною мірою використовували не зруйнований ще тоді науково-технічний потенціал Української РСР.
Ми вирішили й головну фінансову проблему: її ідея народилась усередині нашого Главку, але її реалізацією я зобов’язаний Марчуку. Фінансування системи урядового зв’язку на той момент здійснювалося за залишковим принципом: головне профільне завдання — контррозвідка, розвідка, інші спеціальні підрозділи, які треба забезпечити спочатку. Урядовий зв’язок фінансувався за залишковим принципом. Коли ми оцінили перспективу забезпечення цих усіх планів, то зрозуміли, що за такого розподілу фінансів деградація системи урядового зв’язку була неминучою. Тоді ми вийшли з неординарною ідеєю — щоб Головне управління державного зв’язку фінансувалося з держбюджету окремим рядком, а було довірене спецслужбі для експлуатації й розвитку. Це дало нам можливість виконати всю намічену роботу, ми уклали десятки договорів, залучили величезну кількість фахівців зі сторони. Таким чином, ми вирішили це надамбітне завдання. Ми розробили систему генерації ключових даних. Цю систему було реалізовано за створення шифрів і забезпечення спеціальних підрозділів цими шифрами.
ФОТО МИХАЙЛА МАРКIВА
1994 року ми відкрили перший пост урядового зв’язку в нашому посольстві у Вашингтоні. До цього всі розмови посла з керівництвом України прослухувались американськими спецслужбами. Коли ми приїхали туди монтувати цю систему, там почався такий переполох! То було все відкрито, а то раптом пішли криптограми! Звідки? У них криптографією і шифруванням займається Агентство національної безпеки. Воно веде перехоплення інформації з космосу по всій земній кулі.
— Юрію Миколайовичу, я хотів би уточнити момент, пов’язаний із Москвою. Раніше було все спільне. А коли Союз розпався — виникла проблема того, щоб відмежуватись від Москви. Як вирішувалась ця проблема, щоб Москва не перехоплювала інформацію?
— Ми створили шифри, свою систему генерації ключових даних і самі створювали шифри, не купуючи їх у Москві. Ці шифри забезпечували гарантовану стійкість зв’язку. Я спостерігав за московською реакцією: коли вони зрозуміли, що ми «відсунулись», відмовившись купувати їхні шифри, я побачив доволі шанобливе ставлення. Ми отримали повну незалежність у цій сфері й укріпили незалежність держави.
Системи гарантованої стійкості зв’язку були у США й СРСР. Навіть натівські структури передавали шифри нижчої стійкості. Думаю, що й ми своїм союзникам у Східній Європі не продавали шифрів з гарантованою стійкістю зв’язку, тому що це завжди була надзвичайно закрита тема. Розшифровка цих шифрів — практично «прозора» система управління державою. А завдяки правильному розумінню ситуації, своєчасному використанню того союзного ресурсу, який залишився на території України (маю на увазі кадри і науково-технічний потенціал) ми забезпечили прорив, який прирівнювався до прориву в космосі.
На цей час 15 фахівців із Головного управління урядових зв’язків уже стали лауреатами Державної премії в галузі науки і техніки. Це визнання з боку держави. Звісно, про це ніде не писали: тема була доволі специфічною з огляду на закритість.
У цей ювілей — 20-річчя СБУ — я особисто схиляю голову перед фахівцями урядового зв’язку, криптографами, криптоаналітиками, розробниками апаратури.
— Юрію Миколайовичу, розкажіть, як ви вперше забезпечували закритий урядовий зв’язок Леоніду Кравчуку під час візиту до США. Як це відбувалося?
— Завершення робіт зі створення поста урядового зв’язку для українського посла і співробітників посольства України у Вашингтоні збіглося якраз із підготовкою візиту Леоніда Макаровича до США. Наш контррозвідувальний досвід свідчив, що в посольстві все на 100% прослуховується. Тому ми вирішили перевезти літаком Іл-76 нашу апаратуру. Там ми розгорнули комутатор урядового зв’язку. Враховуючи, що нам треба було приміщення для серйозних закритих розмов, зокрема з послом, ми привезли до США і свій автомобіль, обладнаний спеціальним зв’язком. Ця машина супроводжувала Леоніда Макаровича на Капітолійський пагорб, де він мав зустріч у Конгресі.
Коли пішли перші криптограми з посольства, за мною встановили зовнішнє спостереження, бо я став цікавим об’єктом. На фуршетах до мене кілька разів підходили і пропонували поїхати кудись погуляти. Отже, я мав потрапити в компрометуючу ситуацію. Це нормальні, відомі методи, після яких тобі заявляють: «Або ми тебе компрометуємо, або ти працюєш із нами!».
Коли ми лише починали працювати, американці нам подарували телефонні апарати абонентського засекречування (коли шифратор і дешифратор стоїть у самому телефонному апараті). Американці нам дуже «люб’язно» підсунули свої телефонні апарати фірми Motorolla. Зробили вони це, розраховуючи на те, що ми одразу почнемо з них телефонувати, а вони нас прослуховуватимуть. Але ми одразу зрозуміли, що це підступ і вирішили проаналізувати ці апарати — розкрити. Через рік ми мали зустріч з американцями. І ось один із них каже: «А що, ви наші телефони не використовуєте?»… Після цього випадку більше ніхто так нас і не «кусав».
— Як відомо, пізніше Управління урядового зв’язку відокремили від СБУ. Як би ви оцінили цей крок?
— Цього не можна було робити. Людей, які створюють такі системи, треба перевіряти не гірше, ніж оперативних працівників спецслужби. Я знаю, які проводили відбір і перевірку. При виведенні цієї системи зі складу спецслужби зараз таку роботу ніхто не веде. Це загрози і небезпеки. У Росії, скажімо, Федеральне агентство урядового зв’язку та інформації як самостійна структура проіснувало недовго. Щойно Путін став президентом — він повернув це агентство у ФСБ. У всьому світі цією роботою займаються спецслужби.
Юрій СЕМУШЕВ: «Ми забезпечили прорив, який прирівнювався до прориву в Космос»
— Юрію Миколайовичу, ви мали безпосередній стосунок до становлення Служби безпеки України на початку 90-х. Які завдання висувалися перед вами?
— На той час я був радником голови з транспортних питань і телекомунікацій, тому що вся попередня розвідувальна робота була пов’язана з цими напрямами. На це пішло чверть століття.
Свого часу я закінчив Харківський авіаційний інститут. Але Євген Кирилович Марчук вважав, що я найбільше готовий взятися за проблему забезпечення держави надійно закритим зв’язком.
У нас у державі існує закритий зв’язок, який назвали урядовим. Ця система закритих телекомунікацій, які забезпечують телефонний і документальний обмін таємною, цілком таємною та інформацією особливої ваги при управлінні державою, збройними силами і військово-промисловим комплексом. Вона призначена тільки для вищих посадовців держави і відповідних структур. Основна вимога до цієї системи: висока надійність захисту інформації, яка забезпечується криптографічними та організаційними методами.
Весь зв’язок шифрується, а шифр — всі вказівки — подаються у вигляді телеграми. Якщо Президент дає якусь вказівку, то він робить це з упевненістю, що ніхто більше не чує, окрім нього та його абонента. Забезпечити надійну закритість — надзвичайно важливе завдання. Як кажуть серед фахівців у цій галузі — забезпечити зв’язок гарантованої стійкості. Це означає, якщо перехопити цей шифр, а це легко робиться, і спробувати розшифрувати, використовуючи багатокаскадну обчислювальну техніку — суперобчислювальну техніку, то вірогідність розшифрування зв’язку гарантованої стійкості можлива лише через 20 років. Проте через такий період інформація стане вже не таємною. Структури, які забезпечують Президента, уряд таким зв’язком — гарантують закритість передачі інформації, і усної, й письмової.
Після першого року підбиття підсумків роботи СБУ ми приймали Леоніда Кравчука та Івана Плюща і запросили їх до нас у головне урядове управління. Йдучи, Президент сказав: «Усе це добре, але шифри ж не наші! Код же не наш!» Це непокоїло Леоніда Макаровича, який пройшов школу керівництва республікою в партійних органах і знав, що це таке.
Перед цим у нас було Управління урядового зв’язку. Це суто експлуатаційна ланка. Зв’язкова апаратура — спеціальні шифратори і дешифратори розроблялися в Москві, як і самі шифри. Все це впроваджувалося і вмонтовувалося на місцях. Вся творча робота організовувалася КДБ Союзу, там було Восьме головне управління, яке займалося криптографією. Перед нами стояло завдання — перетворити експлуатаційний підрозділ на самодостатню структуру. Але пропрацювала вона рік, тому що депутати жили під враженням страху перед КДБ, так само, як і так звані московські демократи. Тому відразу з’явилася тенденція послабити комітет — забрали розвідку, й інші підрозділи уряд Москви відразу вивів з комітету.
Україна теж вирішила провести цю роботу. Проте наші фахівці розуміли, чим загрожує відокремлення системи урядового зв’язку від спецслужби. Особливо гостро це сприйняв Євген Кирилович. Цього не можна було допустити, і Марчук на одній із сесій Верховної Ради відверто заявив: «Якщо ви заберете урядовий зв’язок, то я від нього як голова відмовляюся, тому що не буду упевнений, що буде забезпечена таємність моїх переговорів». Це зупинило процес. У цій складній обстановці Євген Кирилович доручив мені заглибитися в цю проблему і зрозуміти, що нам слід зробити, аби зв’язок був самодостатнім. Ми вивчили це і написали Кравчуку доповідь, що потрібно створити Головне управління урядового зв’язку, а в ньому передбачити створення принципово нових для нас підрозділів. Це — Науково-технічне управління, Управління захисту інформації (криптографія), Служба президентського зв’язку. Леонід Кравчук це підтримав.
Попервах, доки ми самі не розвернемо роботу, ми запропонували тісно співпрацювати з Росією, тому що там була вся інтелектуальна частина цієї діяльності. На той час було створено Координаційну раду країн СНД з координації роботи в цій галузі, тому що всі залежали від Росії. Ми запропонували увійти до цієї ради. Це було в той час, коли патріоти навіть слухати не хотіли про якісь там координаційні органи.
Треба віддати належне Леоніду Макаровичу, адже він підтримав і цю ідею. Ми створили Головне управління урядового зв’язку. Тепер перед нами постала проблема кадрів. Хоч у нас і були дуже досвідчені фахівці, ми також мали потребу у вчених, розробниках нової апаратури, а найголовніше — у криптографах і криптоаналітиках.
Сфера доволі специфічна. Не можу не згадати, як формувались кадри криптографів і криптоаналітиків у великих світових державах світу — СРСР та США.
У Радянському Союзі, скажімо, фахівці КДБ виявляли в ланці середньої школи по всій країні найбільш обдарованих з математичного погляду дітей. Вони входили в контакт із їхніми батьками й отримували їхню згоду на створення для цих дітей перспективи працювати в найскладнішій і найважливішій для держави сфері — в криптографії. Коли батьки давали згоду, цих діток брали на облік, а їхнє навчання відстежувалося аж до закінчення школи. Частину цих дітей брали у навчальний криптографічний заклад СРСР, а решта залишалась у полі зору Комітету, коли вони вступали на математичні факультети. Контакт продовжувався, а після закінчення університетів їх зараховували до наших криптографічних підрозділів — у Восьмий главк КДБ СРСР.
Так само було і в Америці, де також відбирали найбільш обдарованих у математичному плані дітей, із яких робили великих фахівців, які могли створити шифри гарантованої стійкості.
У нас не було таких фахівців, але в Україні були «закриті» для неї підрозділи, які зосереджувались по західному кордону і займались перехопленням іноземної інформації та її дешифровкою. Для вирішення питань криптографії залучали фахівців з Інституту кібернетики. З Вищого військового училища зв’язку, яке займалося розробкою космічних засобів зв’язку, ми також узяли хлопців. Таким чином і вдалося укомплектувати управління. Це був найважливіший крок. Це по-перше. По-друге, ми повною мірою використовували не зруйнований ще тоді науково-технічний потенціал Української РСР.
Ми вирішили й головну фінансову проблему: її ідея народилась усередині нашого Главку, але її реалізацією я зобов’язаний Марчуку. Фінансування системи урядового зв’язку на той момент здійснювалося за залишковим принципом: головне профільне завдання — контррозвідка, розвідка, інші спеціальні підрозділи, які треба забезпечити спочатку. Урядовий зв’язок фінансувався за залишковим принципом. Коли ми оцінили перспективу забезпечення цих усіх планів, то зрозуміли, що за такого розподілу фінансів деградація системи урядового зв’язку була неминучою. Тоді ми вийшли з неординарною ідеєю — щоб Головне управління державного зв’язку фінансувалося з держбюджету окремим рядком, а було довірене спецслужбі для експлуатації й розвитку. Це дало нам можливість виконати всю намічену роботу, ми уклали десятки договорів, залучили величезну кількість фахівців зі сторони. Таким чином, ми вирішили це надамбітне завдання. Ми розробили систему генерації ключових даних. Цю систему було реалізовано за створення шифрів і забезпечення спеціальних підрозділів цими шифрами.
ФОТО МИХАЙЛА МАРКIВА
1994 року ми відкрили перший пост урядового зв’язку в нашому посольстві у Вашингтоні. До цього всі розмови посла з керівництвом України прослухувались американськими спецслужбами. Коли ми приїхали туди монтувати цю систему, там почався такий переполох! То було все відкрито, а то раптом пішли криптограми! Звідки? У них криптографією і шифруванням займається Агентство національної безпеки. Воно веде перехоплення інформації з космосу по всій земній кулі.
— Юрію Миколайовичу, я хотів би уточнити момент, пов’язаний із Москвою. Раніше було все спільне. А коли Союз розпався — виникла проблема того, щоб відмежуватись від Москви. Як вирішувалась ця проблема, щоб Москва не перехоплювала інформацію?
— Ми створили шифри, свою систему генерації ключових даних і самі створювали шифри, не купуючи їх у Москві. Ці шифри забезпечували гарантовану стійкість зв’язку. Я спостерігав за московською реакцією: коли вони зрозуміли, що ми «відсунулись», відмовившись купувати їхні шифри, я побачив доволі шанобливе ставлення. Ми отримали повну незалежність у цій сфері й укріпили незалежність держави.
Системи гарантованої стійкості зв’язку були у США й СРСР. Навіть натівські структури передавали шифри нижчої стійкості. Думаю, що й ми своїм союзникам у Східній Європі не продавали шифрів з гарантованою стійкістю зв’язку, тому що це завжди була надзвичайно закрита тема. Розшифровка цих шифрів — практично «прозора» система управління державою. А завдяки правильному розумінню ситуації, своєчасному використанню того союзного ресурсу, який залишився на території України (маю на увазі кадри і науково-технічний потенціал) ми забезпечили прорив, який прирівнювався до прориву в космосі.
На цей час 15 фахівців із Головного управління урядових зв’язків уже стали лауреатами Державної премії в галузі науки і техніки. Це визнання з боку держави. Звісно, про це ніде не писали: тема була доволі специфічною з огляду на закритість.
У цей ювілей — 20-річчя СБУ — я особисто схиляю голову перед фахівцями урядового зв’язку, криптографами, криптоаналітиками, розробниками апаратури.
— Юрію Миколайовичу, розкажіть, як ви вперше забезпечували закритий урядовий зв’язок Леоніду Кравчуку під час візиту до США. Як це відбувалося?
— Завершення робіт зі створення поста урядового зв’язку для українського посла і співробітників посольства України у Вашингтоні збіглося якраз із підготовкою візиту Леоніда Макаровича до США. Наш контррозвідувальний досвід свідчив, що в посольстві все на 100% прослуховується. Тому ми вирішили перевезти літаком Іл-76 нашу апаратуру. Там ми розгорнули комутатор урядового зв’язку. Враховуючи, що нам треба було приміщення для серйозних закритих розмов, зокрема з послом, ми привезли до США і свій автомобіль, обладнаний спеціальним зв’язком. Ця машина супроводжувала Леоніда Макаровича на Капітолійський пагорб, де він мав зустріч у Конгресі.
Коли пішли перші криптограми з посольства, за мною встановили зовнішнє спостереження, бо я став цікавим об’єктом. На фуршетах до мене кілька разів підходили і пропонували поїхати кудись погуляти. Отже, я мав потрапити в компрометуючу ситуацію. Це нормальні, відомі методи, після яких тобі заявляють: «Або ми тебе компрометуємо, або ти працюєш із нами!».
Коли ми лише починали працювати, американці нам подарували телефонні апарати абонентського засекречування (коли шифратор і дешифратор стоїть у самому телефонному апараті). Американці нам дуже «люб’язно» підсунули свої телефонні апарати фірми Motorolla. Зробили вони це, розраховуючи на те, що ми одразу почнемо з них телефонувати, а вони нас прослуховуватимуть. Але ми одразу зрозуміли, що це підступ і вирішили проаналізувати ці апарати — розкрити. Через рік ми мали зустріч з американцями. І ось один із них каже: «А що, ви наші телефони не використовуєте?»… Після цього випадку більше ніхто так нас і не «кусав».
— Як відомо, пізніше Управління урядового зв’язку відокремили від СБУ. Як би ви оцінили цей крок?
— Цього не можна було робити. Людей, які створюють такі системи, треба перевіряти не гірше, ніж оперативних працівників спецслужби. Я знаю, які проводили відбір і перевірку. При виведенні цієї системи зі складу спецслужби зараз таку роботу ніхто не веде. Це загрози і небезпеки. У Росії, скажімо, Федеральне агентство урядового зв’язку та інформації як самостійна структура проіснувало недовго. Щойно Путін став президентом — він повернув це агентство у ФСБ. У всьому світі цією роботою займаються спецслужби.