ЛЬВІВ заснований королем Данилом Романовичем Галицьким в середині 13 століття. 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром.
ЛЬВІВ – одне із найпрекрасніших міст Європи, в якому органічно переплелись минуле і сучасне. Львів – це перлина Європи, столиця Галичини, місто, яке зуміло зберегти своє давнє обличчя понад сім століть. Львів – це також місто храмів, пам’яток архітектури. Це немов би музей під відкритим небом. Вузенькі вулички, величні храми створюють відчуття застиглого часу. У 2009 році Львів першим здобув титул Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості. Назва ЛЬВІВ дана місту на честь князя Лева Даниловича, сина засновника Львова Данила Галицького. Протягом своєї історії Львів жодного разу не змінював назви. Назва міста різними мовами звучить так: польською мовою — Lwów (Львув), англійською — Lviv (Львів), російською — Львов (Львов), німецькою — Lemberg (Лемберґ), їдиш — לעמבערג, латинською — Leopolis (Леополіс), вірменською — Լվով (Лвов), кримсько-татарською — İlbav (Ільбав).
Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П’ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші.
Життя у місті тече неквапливо, з величним спокоєм. Тут немає шумного натовпу, гуркоту автомобілів. Вуличками Львова можна гуляти цілими днями, щоразу відкриваючи для себе щось нове та цікаве. Кожен, хто хоча б раз побував у Львові, спробував львівського пива та львівської кави, повертається сюди знову і знову, тому що це давнє романтичне місто забути неможливо.
ЛЬВІВ – це також місто бурхливого економічного розвитку, із численними офісами фірм і сучасними гіпермаркетами, розгалуженою системою банківських послуг та сферою обслуговування. Перебування у нашому місті стане для ділових людей нагодою розширити свої ділові контакти, провести бізнес-зустрічі, обмінятися досвідом.
Львів’яни завжди дуже раді гостям. А пам’ятки Львова викличуть у Вас бажання приїхати до нас ще не один раз.
272 ответа
Археологічні розкопки свідчать, що район Львова був заселений ще у V столітті. Львів був заснований князем Данилом Галицьким, як удільне місто для його сина Льва. Перша письмова згадка про Львів, датована 1256 роком, міститься у Галицько-Волинському літописі і фігурує в контексті опису пожежі в столиці Галицько-Волинської держави — Холмі.
Після смерті Данила, князь Лев переніс до Львова столицю Галицько-Волинської держави. Згодом, у 1303 році, Львів став центром Галицької митрополії Константинопольського патріархату. Львів був важливим торгово-економічним і політичним центром Східної Європи. Давньоруський Львів складався з дитинця та укріпленої осади в районі сучасної площі Старий Ринок.
У 1340 році Львів був завойований Королівством Польським, проте місцеві бояри скинули нову владу і утворили незалежну республіку. У 1349 році Казимир III Великий повертає владу над Львовом. Казимир Великий поруч з давньоруською осадою заклав нові міські квартали, які стали зачатком сучасного Львова. Будівництво було доручене німецьким архітекторам, які збудували готичне місто-фортецю, обмежену сучасними вулицями Лесі Українки, Підвальною, Валовою та проспектом Свободи. Місто отримало статус столиці Руського королівства — автономної адміністративної одиниці Польщі. Місто мало пряме королівське управління, аж поки у 1356 році йому було дароване маґдебурзьке право. У 1378 році Львів разом зі всією Галичиною перейшов під владу Угорщини. Угорська зверхність тривала 9 років, після чого польські війська під керівництвом королеви Ядвіґи повернулися до міста, яке стало адміністративним центром Руського воєводства.
В 13-14 століттях Львів став містом з переважаючим польським та німецьким населенням. Документи магістрату велися саксонським діалектом німецької мови. Місто поступово окатоличується, що згодом спричиняє опір православних українців — тут діє церковне братство та греко-слов’янська школа. Набувають значимості вірменська та єврейська діаспори.
У 1527 році сталася найстрашніша пожежа в історії міста: дерев’яний готичний Львів згорів дотла. Розглядалася можливість відбулови міста на новій території, однак вона не була зреалізована. Архітектурний образ нового Львова був сформований запрошеними з Північної Італії архітекторами, які виконали його в ренесансному стилі.
У добу Середньовіччя розвитку набули цехове ремісництво та торгівля — місто лежало на перетині торгових шляхів зі Скандинавії на Балкани та з Азії в Західну Європу. У 1379 році Львів отримав так зване «право складу». Згідно нього, всі купці які везли будь-які товари через місто, зобов’язувалися протягом двох тижнів виставляти свій крам на продаж у Львові, і лише те, що не продали, могли везти далі. Згодом магістрат заборонив іноземним купцям проводити торги між собою, що вкрай позитивно позначилося на багатстві міста.
Однак, з посиленням експансії Османської імперії в Європу, торгівля зменшувалася, а місто бідніло. Тоді було вирішено розвивати місцеве виробництво. Основними продуктами експорту стали риба, яку львів’яни вирощували в довколишніх ставках і річках; віск, для якого магістрат видав спеціальну торгову марку та пушина, особливо, соболі, обсяги експорту якого сягали десятків тисяч шкірок. Львів також вважався найбільшим складом вина в Європі. Це дало змогу місту «розквітнути з попелу». У 1572 році до Львова переїхав першодрукар Іван Федоров, який надрукував тут перші в Україні книжки. У 1661 році у місті було засновано Колегію Єзуїтів — матір Львівського університету. У першій половині 17 століття Львів, з населенням 25—30 тисяч чоловік, стає найбільшим містом на території сучасної України.
У цей період Львів пережив дві облоги військами Богдана Хмельницького, численні татарські та турецькі набіги. Найвідомішими з них є:
• 1648 — перша облога Богдана Хмельницького: війська Кривоноса заяняли Високий Замок, однак, місто, перебуваючи за крок від завоювання, заплатило козакам і татарам викуп;
• 1672 — за наказом Мухамеда IV турки і козаки Дорошенка напали на Львів, і, маючи перевагу у 230 разів, не змогли заволодіти містом, погодившись на викуп, який Львів виплачував 7 років;
• 1675 — турецька армія під проводом Ібрагіма Шишмана підійшла до Львова, однак була розбита військами Яна ІІІ Собеського під Лисиничами;
Однак, Львів був здобутий лише раз — шведськими військами під час Великої Північної війни у 1704 році. Втім, численні облоги та набіги завдали Львову значної економічної шкоди: наприкінці 17 — на початку 18 століття місто поступово занепало.
У 1772 році, внаслідок Третього поділу Речі Посполитої, Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії, ставши столицею коронної землі — Королівства Галичини і Волині. У 1777 році австрійська влада почала зносити міські мури, чим спонукала місто до розвитку і розростання. Нові квартали споруджувалися, передовсім, у стилі класицизму. Під час австрійського панування у місті активно розвивалася наука і культура: було збудовано два великі театри, реорганізовано університет і відкрито Політехніку, організовано видавничу справу, запроваджено вуличне освітлення, громадський транспорт, залізничне сполучення. У цей період у Львові було винайдено гас і гасову лампу, запущено першу в світі повітряну кулю на рідкому паливі, споруджено перший у Європі залізобетонний міст.
В першій половині 19 століття влада намагалася онімечити місто, що вилилося в масові акції протесту під час «Весни народів» у 1848 році. Відень був змушений піти на поступки полякам і українцям. Згодом місто стало центром українського та польського національних визвольних рухів, адже закони в Австро-Угорщині були демократичнішими, ніж у Росії чи Прусії, до складу яких входили в цей час Польща і Україна. За австрійського панування у Львові, як і раніше, переважало польське населення, хоча німецька, єврейська, українська та вірменська меншини були доволі впливовими.
Під час Першої світової війни у 1914—1915 роках Львів був окупований Російською імперією. Місто було адміністративним центром Галицько-Буковинського генерал-губернаторства. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у місті відбувся Листопадовий чин, що спричинив утворення Західноукраїнської народної республіки зі столицею у Львові. Переважання у Львові польського населення та бажання поляків відновити кордони Речі Посполитої спричинило українсько-польську війну, яка завершилася приєднанням Галицьких земель до Польщі. Львів став адміністративним центром Львівського воєводства.
Перебуваючи у складі Польщі, Львів залишався значним культурним та науковим центром. Місто поповнилося новими районами (Левандівка, Новий Львів та інші). Більшість населення складали поляки (60%); частка євреїв та українців становили близько 30% та 8% відповідно. Як і по всій Галичині, у Львові проводилася політика пацифікації, що породила рух спротиву населення. Активізувалася діяльність українських радикальних партій, офіси яких, переважно, розміщувалися у Львові.
У 1939 році згідно з пактом Молотова-Ріббентропа Львів увійшов до складу Радянського Союзу, а саме, Української Радянської Соціалістичної Республіки. Місто стало адміністративним центром Львівської області. У червні 1941 року Львів був окупований нацистськими військами Гітлера. Місто входило до складу Генерал-губернаторства, будучи центром дистрикту Галичина. Радянська та німецька окупаційні адміністрації чинили терор: було винищено польську (Вбивство польських професорів) та українську інтелігенцію, внаслідок Голокосту загинуло близько третини мешканців Львова, які були євреями. 30 червня Організація Українських Націоналістів проголосила у Львові Акт відновлення Української держави, проте ця ініціатива наразилася на невдоволення німецької адміністрації і її ініціатори були заарештовані. На початку 1944 року УПА та Армія Крайова намагалися взяти місто під свій контроль, що їм частково вдалося, однак, 27 липня 1944 року Червона Армія зайняла Львів.
Внаслідок війни та переселень, організованих радянською владою, Львів покинуло більшість поляків, що населяли місто. Натомість воно поступово стало мононаціональним — українським. Радянська влада індустріалізувала Львів, звівши ряд промислових гігантів у місті. Було також збудовано кілька великих спальних масивів, таких як Сихів, Рясне, Збоїща, Балатон, Наукова. Львів став центром національно-визвольного руху за незалежність України, яка була проголошена у 1991 році. Місто залишилося впливовим регіональним центром і передовиком національно-культурних змін. Львів поступово втрачає значення промислового центра, розвиваючи натомість сферу послуг, зокрема, туризм.
Львовяне- спасибо! Красивый, достойный город, очень доброжелательные люди…Услышав, что приехали из Севастополя (говорили мы по-русски),сказали : Спасибо, что приехали, приезжайте еще- будем вам рады!
Хотелось бы добавить,что во Львове в отличии от Донецка разговаривают на разных языках и отношение соответственное-доброжелательное, явно не такое,чего что там греха таить, по отношению к льдям которые разговаривают на Украинском например в Луганске или Донецке. Я как коренной сибиряк недопонимаю такого скотства по отношению к государственному языку. Мы такого унижения к своему языку на нашей земле никогдаб не допустили.
Хотелось бы добавить,что во Львове в отличии от Донецка разговаривают на разных языках и отношение соответственное-доброжелательное, явно не такое,чего что там греха таить, по отношению к льдям которые разговаривают на Украинском например в Луганске или Донецке. Я как коренной сибиряк недопонимаю такого скотства по отношению к государственному языку. Мы такого унижения к своему языку на нашей земле никогдаб не допустили.
Сибиряку
Насчет того что в Луганской и Донецкой области говорят только на русском это враньё если не знаете не пишите. Лично у меня тётка 20 лет назад приехала с города Ровно разговаривала и разговаривает на украинском и никто за это время её не упрекнул. А вобще на каком языке каждый человек хочет на таком и разговаривает. У нас в стране демократия. А розговоры о том какой должен быть государственный язык даже я человек с Луганска отвечу вам конечно Украинский, но на каком мне говорить тут уж извините, на каком хочу на током и говорю.
Это наверное такой сибиряк, как мы все родом из Шанхая,в Донбассе есть целые села выходцев из западной Украины,жители которых приехали сюда в поисках работы. Они все говорят на украинском языке и на них не смотрят как на дикарей. Так и в моей семье:кому удобно говорить на украинском-говорит и мы не стараемся переделать их на свой лад. Как эта братва типа Тягнибока, которая сеет вражду между гражданами одного Государства и берет на себя слишком много! Простому люду все равно какой язык государственный, а какой нет. У него другие проблемы-как выжить в этом хаосе.Слава Украине!
Хорошо сказал stels поддерживаю!!! Я даже думаю что вопрос языка спецом поднимается чтоб отвлечь народ от всех остальных проблем которые есть в нашем государстве.
Вища школа має у Львові давні традиції. Так, у місті засновано перший в Україні університет та перший у Східній Європі виш технічного спрямування. Львівський університет Франка та Університет «Львівська Політехніка» є одними з найкращих ВНЗ країни і періодично займають чільні місця в національних рейтингах. Такі вищі навчальні заклади, як Національний лісотехнічний університет, Українська академія друкарства, Національна академія мистецтв не мають аналогів в Україні. Серед інших львівських вишів, найвідомішими є Український католицький університет, Музична академія імені Лисенка, Національний медичний університет, Університет ветеринарної медицини.
Львів є давнім науковим центром. Тут було винайдено гас, вперше у світі виготовлено вакцину проти висипного тифу. Під керівництвом Степана Банаха в місті діяла всесвітньо відома Шотландська математична школа. У Львові розроблялося програмне забезпечення для місяцехода, міжпланетних апаратів програми «Венера», першого орбітального корабля багаторазового використання «Буран». Сьогодні тут діє 10 установ Національної Академії Наук України; за їх кількістю місто займає друге місце. Львів є основним центром діяльності Наукового товариства імені Шевченка — першої в Україні суспільної академії. Загалом, в місті розташовано ще більше 40 науково-дослідних та проектно-конструкторських інститутів.
Зі Львовом пов’язане життя науковців Людвіга Мізеса, Стефана Банаха, Ріхарда Мізеса, Жозефа Ротблата, Яна Лукашевича, Єжи Куриловича, Юліуса Лілієнфельда, Рудольфа Вайгля, Олега Романіва, істориків Михайла Грушевського, Бартоломея Зиморовича, Івана Крип’якевича, Освальда Вайцера, Маєра Балабана, Шимона Ашкеназі, Мартина Бубера. Тут працював український першодрукар Іван Федорович.
У 1795 році у Львові було відкрито перший в Україні професійний театр. У 1842 році відкрито Театр Скарбека, тоді — третій за розмірами у Європі; у 1900 році з’явилася Львівська опера — один з найгарніших театрів країни, зображений на двадцятигривневій купюрі.
ЗАХОДЬТЕ НА САЙТ http://lviv.travel/
Стелсу и Олану.Наверно Вам видне.Вы все- таки живете в этом государстве.А я всего лиш приезжаю в гости и слушаю Ваши розсуждения. Но во первых я не говорил про села Луганска а про Ваши города:ЛЬвов и Донецк.Вот и скравнивал, то что видел. А про Вашего Тягнибока- так он или високооплачиваный агент ГРУ РФ или провокатор.Как только у Вас спокойствие начинпется, так он и Ваши комунисты с разных сторон масла в огонь подливают.Разве это не видно даже с Ваших телепередач?
Згоден із Сибіряком.Але бандерівців прощати не можна, бо вони не хотіли щоб їх сім”ї пачками в Сибір виїзджали,щоб їхніх жіок та доньок освободители із НКВД насилували, бо вони воювали за свою землю і нехотіли бачити її такою, якою була щаслива східна Україна в 33 році.Сталінська система знищила фашизм, монстра подібного на себе,завоювала Німеччину,зламала дух німців.Можна і не памятати і забути про загальну біду,яку накоїли,можна і “простить”.А як тут “простиш”,коли купка людей відстоювала свою землю і гинула за неї.Вроді би і територія “порабощена” ,а дух людей захіної України так і не зломано.Ну як тут тих “бандоьр” можна “простить”.А ще і через стільки років про бандитів “бандер”, до речі не тільки на західній Україні ,пісні співають, а ось про “славних воїнів НКВД ” , які з цими “бандерами героически сражались “навідь за Уралом добрим словом ніхто згадати не хоче.Подивіться хача б фільм ”Штрафбат”.
Сибиряку. Спасибо за понимание и внимание к процессам, происходящих в Украине. Я только рад, что есть в Украине такой город Львов, которому действительно есть, чем гордиться, но не рад тому, что все это преподается нам ,что люди проживающие там имеют исключительное превосходство над остальными украинцами,независимо от происхождения и места проживания.Не будет понимания у нас никогда, потому что нет общей цели и общей идеи.А интересно рады ли в Львове, что есть такой украинский(не папуасский или гондурасский)город Донецк и такая на-пол Украины область как Донецкая- не с оккупантами, а простыми людьми волею судьбы живущими на Украине и делящими все радости и горести Украины.И с одинаковым интересом смотрит за игрой “Шахтера”так и “Карпат”. А этот дружок, который нам тут расписал все прелести Львова пускай напишет и про спекуляцию на стометровке за знаменитым театром и спекуляцию на автостоянке по ул.Ботвина и за разбитые фотографии на Лычаковском кладбище и т.д. Ненормальных полно везде, но нам надо не друг друга в лицо, читай в м…, тыкать, а дружить- иначе только развод и все по своим углам, как сверчки.
Стелсу: возразить нечего.Всьо привильно!
Да вы приедьте во Львов и посмотрите. Люди во Львове нормальные и приветливые и на языки не обращают внимание. А нациков везде хватает и в Донецке и в Одессе и во Львове и в Виннице…
В Донецке сильно или слабо озабоченных нациков я не видел и не слышал. У нас никто львовян не считает плохими или хорошими. Мы просто разные все.И с этим надо считаться и нужно дойти до понимания того, что ваши герои, не станут нашими героями никогда. Мы живем в разной культурной среде. С этим нужно смириться и не навешивать друг на друга различные ярлыки.А события 80,70,60 летней давности необходимо помнить, но не винить других и переделывать всех под свой лад. Ничего из этого доброго не выйдет. Уважайте друг друга и все будет хорошо у нас.
Для R.T.:Первый раз слышу,чтобы в Виннице были нацики,евреи да,ими она кишит.У них город как один из районов Иэраиля,Мэр и все кодло у руля за редким исключением(жополизов)украинцев-евреи.Стыдно за брата хохла,жыдовня там еще при мэре Дворкисе грабила город и награбленное отправляла кто в Штаты,кто в Германию а Дворкис к сыну от первого брака,он у него строитель в Израэле,Гройсманы в Америку,там у них близкие родичи,короче-Винница,лучший город,пока еще не до конца разграбили…
Стелс, кто ваши герои в Донецке и каким образом они соприкасаются с Украиной? Стус — разве на ваш? Он — не только ваша гордость, но и всей Украины, со Львовом включительно. Архип Куинджи — разве не ваш? Он не только гордость мариуполя и Донбасса, но и всей Украины. Береговой — тоже как бы всеукраинский герой, и войны и “мирного” космоса, хоть и выкрестил чорта… Понятно, что в противостоянии Петра-раз и Мазепы душе среднего дончанина бличе первый. Хоть какое отношение он к Украине имеет — так, Прокопович его, балбеса, грамоте учил, Батурин-Глухов с мещанами и казаками сжёг, запоржцев на стриительство Петербурга загнал. Понятно, что у кого корни петербургские, тот может гордится Петром, который на костях козачьих столицу воздвинул. Но у кого корни с Поднепрянщины, того же Батурина? Кто их сердцу ближе — палач их предков, или тот, кто стремился народ из плахи вытащить. Опять же, если жителю Днепропетровщины люб да дорог их земляк легендарный советский супершпион и супертеррорист П. Судоплатов, то для львовян ближе те, кто противостояли машине террора и репрессий. Если кого-то из Донецка или Луганщины коробит от имени Шухевича, то — вперед — переименовывайте свои Артемовск со Свердловкой, названніе именами палачей украинского народа. а потом будем садится за стол и искать консенсус. Скорее всего нам всем нужно поумерить свою местечковую гордыню и для определения геройства или злодейства того или иного персонажа брать один-единственный критерий — гуманизм, в мыслях и действиях. Тогда сталины- бандеры-катерины-шухевичи-судоплатовы отпадут сами собой. а героем всего государства будет фронтовая медсестричка, вытащившая из пекла сотни раненных или униатский священник, спасший от истребления еврейских детей. Если мы, с той и другой стороны не будем этого понимать и на это идти, то будем ездить друг к другу по визам. или — на БТРах.
Ничего не понятно из вашего монолога.Шануйте своїх, а не навязуйте нам їх.
Стелс, замечательно сказано. Значит, если во Львове никто не протестовал против присвоения Героя Украины Березняку и Бересту, то вы готовы согласится с правом других украинцев “шануваты” Бандеру и Шухевича? Тогда почему эти указы так взбудоражили обпчественность донбасса, адвокатов и судей? вы шануйте и мы будем шанувать. чего пики ломать? Но это больше по-восточному — шануваты тех, кто воевал-убивал. Гораздо более цивилизованный подход — шанувать тех, кто спасал. Может, вместо Тореза назвать город именем матери Терезы, а вместо Артемовска, который душил украинскую государственность — именем Стуса — тот никого не душил, тот пытался просвещать и бороться ненасильственно за правду — слабо на такой почин? Вот и докажите западенским темным селюкам, что у вас система ценностей — более европейская, чем у них. Соберитесь, выступите с инициативой. Вдруг после прихода Яныка такие поборники соборности в умах и в душах.
Не на часі, брате. На це гроші треба.Бо у нас вибори кожний рік. Дійдемо колись і до цього. Хай історики сперечаються між собою,а не ми. Вони потрібну освіту мають, а ми тільки ментівську.
Не уподобайтесь уродам. Украинцы всегда жили дружно и уважали друг друга.
А я хочу во Львов. Моя сестра была там с классом и обалдели. Такой старинный город и народ совсем не страшный. Даже с удовольствием отвечали на русском языке, когда их о чем-то спрашивали. Очень все понравилось. И сувениров набрали кучу.
…вы что незнаете, что Львов уже переименовали во Львовск, а Донецк в Звездонецк. по телевизору было в новости “Недоторканни” смотрите и увидите.
Согласен город супер люди тоже но где там берутся васюныки чебеняки и всякий мусор?
Владельца львовской “Криївки” будут судить. http://www.obozrevatel.com/news/2010/12/14/409924.htm
Это за что его будут судить, за то что он депутата Царева не впустил в свою «Криивку»?
При чем здесь Царев, читайте статью по ссылке.
Зараз як раз сам час переходити на представників феміди. Можете Зварича згатати, від нього теж багато «ланцюжків» тягнеться. А якщо ні, то там недалеко біля нього ще один діючий правоохоронець мешкає. Добрейшей души человек. Теж земляк губернатора. Канторські були «помилились» адресою, коли до Зварича тещі ходили «колядувати», то кажуть що охреніли. Зварич ховається.
При чем здесь Царев и Зварыч, что вы ахинею какую несете, читайте ссылку там все разъяснения.
Я прочитал статью с комментариями по ссылке. Что — эти все рестораны евреи открыли а руководитель безопасности у них бывший милиционер-гомосексуалист? Тогда понятно почему ресторан «Мазох»! А эта “Краивка” вроде ничего так.
Город хороший, люди тоже хорошие. Но очень много в прямом и переносном смысле этого слова евреев и пидарастов. Можно начинать перечислять …