Все кто знает Молдована Олега Ивановича и про его преступные деяния ( действия , а также бездействия ) , просим Вас указывать конкретные дела ( с кого берёт деньги , у кого вымогает , кого крышует ), всё это будет проверяться органами прокуратуры . Да-да !!! Недавно Молдован дал команду нескольким своим сотрудникам проводить мероприятия по высокопоставленным работникам Луганской прокуратуры , с целью дискредитации их перед УВБ Генеральной прокуратуры , так как они ему недавно стали мешать в его преступной деятельности . ОРАНЖЕВЫЙ Молдован наверное уже забыл как ЖОПУ лизал Луценко ?! Куда же смотрит генерал Мечетной ? Молдован же не скрывает , что возит бабки , поэтому и работает , так ли это ?
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
2 778 ответов
http://64ip.com/l2/93985.html — тут архив и вся инфа которая расставит все точки над i — кто сомневается — готов опубликовать сопутствующий материал
страница не открывается
Полиция не имеет права уволить сотрудника по результатам переаттестации — николаевский адвокат Тимошин
Известный николаевский правозащитник Владимир Тимошин заявил, что результаты аттестации не являеются основаниями для увольнения сотрудника полиции с должности.
Соотвествующее заявление он разместил на своей странице в Фейсбуке.
По словам адвокаты, за последние 10 дней к нему обратились более 30 сотрудников Полиции (Милиции), которым объявили, что они не прошли аттестацию и подлежат увольнению.
В связи с чем юрист посчитал нужным сделать заявление, в котором описал механизм аттестации и последствий ее непрохождения.
“Порядок проведения аттестации полицейских в Украине определён Приказом Министра Внутренних дел Украины № 1465 от 17.11.2015 года.
В первом абзаце Приказа указано (на языке оригинала): «Відповідно до статті 57 Закону України “Про Національну поліцію” , з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри».
В соответствии с ч.2 ст.57 Закона, на которую имеется ссылка в Приказе: « Атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
В соответствии с ч.3 ст.57 Закона: «Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.»”, — написал Тимошин.
По его мнению, поголовная аттестация сотрудников полиции является незаконной.
“Я имею мнение, что поголовная аттестация всех сотрудников полиции, т.е. то что сейчас происходит, является незаконным. Если сотрудник Полиции не претендует на высшую должность; если не решается вопрос о переводе его на низшую должность; если по результатам служебной проверки не стоит вопрос о его увольнении в связи со служебным несоответствием, то этот сотрудник не подлежит переаттестации.
Ни Закон Украины «О Национальной полиции», ни Приказ МВД №1465 не предусматривает поголовную переаттестацию.
Большинство сотрудников, которые по мнению «активистов» (члены аттестационных комиссий) подлежат увольнению, обратятся в суды и будут восстановлены. Я не говорю, что все суды Украины будут удовлетворять иски сотрудников Полиции (впереди аттестация судей, и каждый думает о себе, прежде всего), но эту процедуру необходимо пройти, чтобы обратиться в Европейский суд, а уж там сидят судьи, которые не находятся в зависимости от Власти Украины. Процедура рассмотрения исков, включая Европейский суд, займёт не менее двух лет.
Не трудно подсчитать, какие убытки будет нести Государство Украина в связи с выплатой денежного содержания всем восстановленным Европейским судом полицейским, при этом не факт, что они после этого захотят продолжить службу в Полиции.”, — пишет адвокат.
Также он усомнился в законности составов аттестационных Комиссий и процедуре проведения самой переаттестации, что также может быть основанием для признания увольнения незаконным.
“Обратимся к Конституции Украины, как к основному Закону, который имеет наивысшую юридическую силу (во всяком случае, таковой Конституция должна быть, ст.8).
Ч.2 ст.38 Конституции: «Граждане пользуются равным правом доступа к государственной службе, а также к службе в органах местного управления»
Ст.43 Конституции: «Каждый имеет право на труд, что включает в себя возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который он свободно соглашается.
Государство создаёт условия для полного осуществления гражданином права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности.
Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
В Конституции установлен принцип верховенства права (ст.8) и установлено, что конституционные права гарантированы и не могут быть отменены (ст.22), права и свободы могут быть ограничены исключительно в случаях, предусмотренных Конституцией Украины, а именно в случае введения военного или чрезвычайного положения (ст.64).”, — аргументировал правозащитни
УВБешники,что вас не слышно?
Охреневаем по не многу
В ближайшее время, Полковник Милиции Пасечник Юрий Витальевич сменит Покиньбороду. И поможет ему в этом, его кум прокурор Григоров ! У Юрия Витальевича есть очень серьезный компромат на Покиньбороду а начальником УВБ назначит Дубину ! Так что ждем возвращения этого достойного и порядочного офицера, полковника, достойного генеральских погон, отличного отца и мужа, грамотного руководителя и принципиального правоохранителя! Настоящего полицейского, единственного, кто сможет навести в области порядок !
Юрий Витальевич настоящий мужчина и всегда готов помощь женщине.
Юрий Витальевич настоящий мужчина и всегда готов помощь женщине.
По моему — УВБ у нас уже нет,ну да это для нас и не плохо
Тайны Туки-2: губернатор и его кланы
24.03.2016 12:14
Наверное, это звучит парадоксально, но прифронтовые регионы, в отличие от благополучных территорий, не познавших лишений войны, сегодня стали настоящими бюджетными клондайками. Объявленные луганским военным губернатором Георгием Тукой масштабные проекты вроде строительства «Стены», железнодорожной ветки, запуска содового завода и прочего, странным образом совпали с кадровым разгромом в ЛОГА и появлением на ответственных должностях в Северодонецке людей из Черновцов и Запорожья, за которыми маячат тени беглых олигархов…
Спочатку було слово… Потом – волонтерская корпорация
Политическая карьера Георгия Туки началась не на баррикадах майдана, а в Facebook, с поста, который он опубликовал 20 февраля 2014 года и в котором призывал, ссылаясь на свой опыт «арабской весны», не паниковать, взять охотников, ружья и овчарок и пойти гонять гопников, вне зависимости от политических предпочтений – за ПР и за БЮТ.
Так «Тука-никто» стал «Тукой-блогером». Дальше, как и сотник Парасюк, он попытался войти в Верховную Раду. Но не пошел по округу, а оказался в списке партии «Україна – Єдина країна», набравшей аж 0,12%.
Следующим этапом карьеры Георгия Борисыча стало волонтерство. Из его многочисленных интервью всем известна официальная версия создания «Народного тыла». Что весной 2014 года, во время аннексии Крыма, он вместе с приятелем по майдану и Facebook Александром Рудомановым (который называл себя журналистом, но на самом деле являлся помощником нардепа от «Свободы» Андрея Ильенко) и IT-шником Романом Синициным начал пополнять карточки мобильной связи украинских военнослужащих в Крыму.
И здесь Тука четко оседлал мейнстрим: патриотический подъем масс весны-лета-осени 2014 года, еще не подорванный троекратным падением курса гривны и неудачами военной кампании в Донбассе, творил чудеса. Призыв в соцсетях сдать деньги для армии моментально находил практический отклик. Карточки волонтеров пополнялись со скоростью звука.
Постепенно выкристаллизовались фигуры, которые, во многом благодаря своим блогерским талантам и страницам в Facebook, аккумулировали самые большие суммы: Бирюков, Рычкова, Касьянов, Дейнега и др. Финансовый результат «Народного тыла» был примерно на третьей позиции – 15 млн. грн. на карточки за первые несколько месяцев АТО.
“Народный тыл” открыл два склада – на Жилянской и на Киото, и поначалу принимал все, что несли люди: от бинтов и теплых носков до GPS-навигаторов, колиматорных прицелов и тепловизоров.
Когда рекламная раскрутка стала давать большие поступления, организация стала работать по принципу крупной снабженческой компании – с закупками оптовых партий товаров внутри и по импорту, с размещением заказов на предприятиях, со своей логистикой, рекламными акциями, издательством и пресловутым сайтом «Миротворец», стоившим жизни Бузине и, возможно, Калашникову.
Кстати, если кто-то сомневается в причастности Туки к «Миротворцу» до сих пор, то советую почитать его собственный комментарий по этому поводу: “Наші добровільні помічники почали збирати інформацію про терористів і зрадників, які воюють проти народу України. Всю цю інформацію наші помічники збирали крихтами, систематизували і формували в базу даних. І ось, можна вже відкрито повідомити про те, що проект під кодовою назвою “Миротворець” увійшов в нормальну робочу фазу! Відтепер, всі зацікавлені особи (і просто цікаві) мають можливість пошукати “героїв”. Природно, база даних постійно оновлюється: хтось додається, хтось (на щастя) вибуває…”.
И тут самое время уточнить роль нашего героя в деятельности «корпорации «Народный тыл». Еще во время волонтерской эпопеи проявилась характерная черта будущего губернатора, ставшая позднее основной причиной проблем в ЛОГА: быстро уставать от тяжелой ежедневной работы, передавать практические вопросы партнерам, а самому погружаться в глубокомысленные беседы с самим собой и восторженными журналистами с папироской, чашкой кофе и неизменным Facebook. В последнее время, как утверждают злые языки дружков Булатова-отрезанное ухо, и с алкоголем.
Поэтому на момент, когда Тука стал масс-медийным персонажем, он сохранял за собой лишь контроль за крупными проектами и автомобильный сегмент «Народного тыла». Видимо, потому, что некогда держал в Киеве СТО и вообще любит внедорожники.
Для справки. На Туку был зарегистрирован ООО «Диагностическо-сервисный центр «СТО-26» (ОКПО 31093556, юридический адрес: г. Киев, ул. Новоконстантиновская, д.22/15, вид деятельности – техническое обслуживание и ремонт автомобилей, предприятие ликвидировано в 2012 году). А также следующие автомобили: Nissan Qashqai, 2008 года выпуска, госномер АА7242НТ; Toyota Land Cruiser, 2008 года выпуска, госномер АА1092НР и др.
Пика своей популярности волонтерское движение достигло летом 2014 года, и тогда же начался первых заход народных любимцев во власть. Официальный статус получили Юрий Бирюков, Татьяна Рычкова, Юрий Гусев и другие известные снабженцы АТО.
Георгий Тука из-за скандала вокруг сайта «Миротворец» отстал от них почти на год. Только летом 2015 года, когда рейтинги центральной власти упали ниже плинтуса и нужны были оригинальные кадровые решения, чтобы, как считали пиарщики Банковой, исправить ситуацию в целом, Туку вытянули из «фейсбучного зазеркалья» и отправили в Северодонецк – главой Луганской областной военно-гражданской администрации. На должность, где при правильном подходе можно распилить колоссальные деньги. Вопрос лишь в том, кто займется этим непосредственно…
Скромное обаяние бюджетных миллиардов
В том, что нигде по стране нет таких капиталовложений, такой инфраструктурной суеты и такой возможности быстро заработать, нет ничего удивительно. Подумайте сами: в какой-нибудь глубоко тыловой Жмеринке не разрушены дороги, не разбомблены заводы, нет границы с сепаратистами и соответственно нет потребности возводить оборонительные сооружения типа «Стена-2». Наконец, не надо соревноваться с соседними неподконтрольными территориями в уровне жизни, обеспечивать сложную систему пропускных пунктов и логистических центров. А с точки зрения пропаганды нет спроса на «Нью-Васюки», которые можно было бы распиарить.
Заодно и денег нет, ибо, как мы сказали выше, все деньги осели в прифронтовой зоне. Ну, и немного в Киеве, областных центрах и феодальных вотчинах олигархов. Поэтому хозяйство Туки надо оценивать объективно.
Согласно плану развития Луганской области в 2016 году здесь требуется 9 млрд. грн. вложений. Как сказал губернатор 112-му каналу, «из них 2,4 млрд. грн. планируется заработать самостоятельно, а остальное мы надеемся получить из центрального бюджета»;
Заметим, это только текущие расходы. В области официально разрушено или повреждено почти 7 тысяч жилых домов, школ, детсадов, больниц и поликлиник. Кабинет Министров выделил 150 млн. грн. на их восстановление.
Затраты на восстановление дорог и путепроводов достигают 3,5-3,8 млрд. грн. Дороги и трубы – это золотое дно для всех строительных подрядчиков.
Под эгидой борьбы с контрабандой товаров и продуктов для жителей оккупированной территории запущен проект строительства логистических центров. По словам Туки, «это большие торговые площадки, куда украинские производители будут приезжать продавать свою продукцию. Зоны porto franco. Я только что вернулся, уже две площадки в Луганской области утверждены. Уже начинаем работать. Надеюсь, что до конца августа первый такой центр заработает…».
15 марта Георгий Борисович также анонсировал начало через 2-3 недели строительства стены в области на границе Украины и России. Нет сомнений, что когда дойдет до затрат, берлинская стена вместе с великой китайской будут нервно курить в углу.
Опять же никто точно не знает, сколько в области реальных пенсионеров. Местные СМИ пишут, что в мае прошлого года на неподконтрольной территории проживало 495 690 пенсионеров, а на территории ВСУ – 211 906. Сколько их сейчас, точно никто не знает, и это позволяет использовать часть пенсионных денег для прокручивания в бизнесе. В общем, как написал недавно Тука на своей странице в Facebook, «деньги есть, идей нет»,
Хотя тут он явно покривил душой. Идеи есть, да и желающих поучаствовать в процессе «восстановления Луганщины» немеряно. Опять же не удивительно.
Во-первых, все предприятия, работающие в зоне АТО, имеют льготы (не платят ЕСВ, позднее сдают отчетность). Во-вторых, Кабинет министров Украины разрешил военно-гражданской администрации Луганской области не возвращать в бюджет средства, которые были направлены в регион для финансирования инфраструктурных проектов, но на конец года остались неиспользованными.
В-третьих, все понимают, что региону нужны деньги, но хорошие деньги сюда не придут. Поэтому готовы закрыть глаза, если придут «плохие». Например, связанные с антинародным режимом или сбежавшим в Россию Игорем Бакаем, или с кланами – запорожским или черновицким, которые пришли в область вместе с губернатором.
Кадровый десант в Северодонецке: «черновицкие» & «запорожские»
Кланы губернатора давно перестали быть секретом для местного истеблишмента. Называют две группы влияния – «черновицкий клан» первого замглавы ЛОГА Елизаветы Пушко-Цыбуляк, работавшей при Ющенко в Крыму с Владимиром Кулишом, экс-руководителем «Титана», который потом возглавил Черновицкую ОГА. И запорожский – якобы приближенного к Януковичу-младшему донецкого застройщика Андрея Алеши, который был советником покойного губернатора Запорожья Пеклушенко.
В свою очередь черновицкий тяготеет к известному газовому магнату, который был хозяином и крымского «Титана», и северодонецкого «Азота», а сейчас борется в Австрии против выдачи американскому правосудию. Что же касается донецкого Алеши, то искать его старших товарищей, думаю, стоит не в Ростове, где прячется Янукович, а в Бердянске, где мэром трудится Алексей Бакай – брат беглого шефа «Нефтегаза» и ДУСи Игоря Бакая. Кстати, партнера Алеши по бизнесу Игоря Каткова – президента федерации рукопашного боя Донецкой области – как раз называют приятелем бердянского мэра.
Поэтому, если Тука говорит, что нашел инвесторов, которые готовы восстановить Лисичанский завод по производству соды, все сразу вспоминают аналогичное производство в Красноперекопске и поглядывают в сторону Пушко-Цыбуляк. А когда он заводит тему «разрушенных дорог в Луганской области и строительства новой железнодорожной ветки протяженностью 45 км», все понимают, что это «гешефт» Алеши.
Чтобы окончательно разделить интересы между черновицкими и «алешинскими», Георгий Борисович провел в ЛОГА кадровую революцию, которую местные активисты назвали беспределом.
Был уволен директор департамента массовых коммуникаций Денис Денищенко. Примерно в то же время ушли с должностей руководитель аппарата облгосадминистрации Рита Холоденко и директор департамента промышленной и региональной политики Александр Исаченко.
Его место занял экс-директор департамента ЖКХ Запорожской облгосадминистраци Максим Шахов. В свою очередь заместитель Шахова по Запорожской ОГА Константин Кувальцев возглавил ЖКХ Луганщины.
Департамент экологии расформировывают, директора Олега Тихонова уволили – якобы из-за борьбы за контроль над вырубкой дуба и ольхи в поселке Боброво. Директору департамента агропромышленного развития Григорию Кравченко также указали на выход. Два департамента слили в один – экологии, природных ресурсов и агропромышленного развития. Его начальником будет назначен Карпий Сергей Владимирович, ранее работавший директором Департамента экологии и природных ресурсов Запорожской облгосадминистрации.
Директору юридического департамента Вадиму Лазникову также нашли замену. Алешей уже создано юридическое управление в составе аппарата ЛОГА, которое будет работать параллельно юридическому департаменту.
Директором департамента капитального строительства и руководителем аппарата ЛОГА выбраны два протеже Алеши – застройщица Наталья Климова и Андрей Олейник (оба – его партнеры по бизнесу).
По требованию Елизаветы Пушко-Цыбуляк весь финансово-экономический блок переходит под контроль черновицкой диаспоры. Управление внутреннего аудита ЛОГА возглавил Андрей Леорда, уроженец и житель села Петричанка Глыбокского района Черновицкой области, приходящийся, по слухам, Пушко-Цыбуляк племянником. 22 марта под давлением уволился начальник департамента финансов Юрий Балковой. На его место планируется экс-начальник черновицкого то ли УБОПа, то ли УБЭПа.
В общем, как возмущается один из оппонентов Туки – бывший глава Лисичанской ВЦА Виталий Шведов, «убираются все, кто может мешать, нужны свои и доверенные, перекрываются все ключевые позиции. Господа хотят контролировать потоки и их осваивать. Но самое худшее, что это приведет к реальной беде для области. Народ готов уже и к забастовке. Это начало конца».
Луганские журналисты жалуются, что их попытки переговорить с Тукой успеха не имели – он якобы отгородился от мира кордоном автоматчиков. Друзья Булатова злословят, что губернатор большую часть времени пребывает в «неадеквате».
Фотографии, которые периодически публикуют столичные интервьюеры, удостоившиеся аудиенции Георгия Борисыча, ничего похожего на последствия воздействия спиртного не зафиксировали. Привычный набор – кофе, сигареты, мешки под глазами. Возможно, от усталости.
Известный северодонецкий публицист и правозащитник Алексей Светиков в своем блоге пишет, что «причина кадровых перестановок не в Алеше, а в Туке. Георгий Борисович на момент назначения на должность не имел опыта работы в органе государственного управления. К тому же он не знал регион, которым был назначен руководить, проблем этого региона. Будучи крайне заангажированным идеологически, он окружил себя союзниками и советниками сходных взглядов, тоже политически гиперактивными, и тоже плохо разбиравшимися в хозяйственных вопросах.
Появление в Северодонецке Андрея Алеши (а, по словам Туки, он его лично знает давно) вызвано скорее именно тем, что Георгий Тука потерял рычаги контроля над регионом, которые ему при назначении давали должность и репутация. Ему явно требуется технолог, который бы восстановил управляемость в ЛОВГА и коммуникацию вне ее. В свою очередь, Андрей Алеша пытается поставить в администрации на ключевые должности тех людей, на которых он может рассчитывать. В т.ч. с которыми он уже работал в Запорожье…».
Если все так и есть, то повторяется история, которая была с волонтерством: Туке надоело заниматься проектом самому, и он передал бизнес своим партнерам. В данном случае этот бизнес – целая прифронтовая область.
P.S.Если управлять «украинской Луганщиной» будут «смотрящие», то чем займется губернатор (помимо Facebook)? Скорее всего, борьбой с военными контрабандистами и убийцами бедного Эндрю. Не случайно, по информации волонтера Романа Зайцева, группа сотрудников Центра «Миротворец» в составе семи человек переезжает в Северодонецк.
Продолжение следует.
!!!!!!! ссылка http://www.reyestr.court.gov.ua/review/56750626
Категорія справи
№П/811/180/16
: Адміністративні справи; Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2016 року справа №П/811/180/16
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі
колегії суддів:
головуючого — судді Брегея Р.І.,
суддів Момонт Г.М. та Хилько Л.І.,
в присутності секретаря судового засідання Осіпової Н.В.,
за участі представників позивача ОСОБА_1
та відповідача Калініченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до Національної поліції України (далі — Поліція), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі — Департамент поліції) про визнання протиправними та скасування рішень атестаційних комісій, наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з заявою до відповідачів про визнання протиправними та скасування рішень Центральної атестаційної комісії Поліції (далі — атестаційна комісія), Центральної апеляційної атестаційної комісії Поліції (далі — апеляційна атестаційна комісія) і наказу про звільнення зі служби.
Водночас, просив суд поновити на службі у поліції та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги заяви.
Представник ОСОБА_3 пояснив, що атестація призначена за відсутності правових підстав, котрі визначенні чинним законодавством.
Стверджував, що позивач набрав допустиму кількість балів під час тестування загальних навичок та професійних знань.
Позивач стверджував, що надав вичерпні відповіді на всі запитання членів атестаційних комісій, аналіз яких не міг вказувати про схильність до вчинення корупційних діянь та негативну оцінку його професійних якостей.
Звертав увагу, що в атестаційному листі не містились відомості про його професійні досягнення під час служби в органах внутрішніх справ (міліції), оскільки це не вказав безпосередній керівник.
Також пояснив, що в атестаційному листі висновок керівника Департаменту поліції з’явився після висновків атестаційних комісій.
Представник Поліції заперечила стосовно задоволення позову.
Пояснила, що керівник Поліції прийняла наказ про звільнення ОСОБА_3 зі служби на підставі висновку атестаційної комісії, який є обов’язковим до виконання.
Стверджувала, що під час співбесіди з членами атестаційних комісій останні зробили негативні висновки стосовно особи позивача у зв’язку з тим, що він ухилявся від прямих відповідей і не зміг надати розумних пояснень стосовно інформації з відкритих джерел.
Разом з тим, зазначила, що ОСОБА_3 не зміг описати жодного досягнення в роботі, не бажає змін і не розуміє суть реформи.
У надісланих суду запереченнях Департамент поліції зазначає, що не впливав на рішення атестаційних комісій, оскільки немає на це повноважень (а.с.56-58).
Разом з тим, вважає, що не може бути відповідачем у справі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, ОСОБА_3 в період з жовтня 2002 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ (міліція) (а.с.8).
06 листопада 2015 року наказом Поліції №13 затверджено тимчасовий штат Департаменту поліції (а.с.132-134).
Департамент поліції є міжрегіональним територіальним органом у складі Поліції, що визначено Положенням про нього (а.с.147-152).
Водночас, Департамент поліції є і юридичною особою.
Наказом Поліції від 07 листопада 2015 року №13 о/с позивача, як прибулого з МВС України, призначено з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестації на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Департаменту поліції (а.с.131).
ОСОБА_3 визнав, що переатестація не проводилась.
Наказом Поліції від 20 листопада 2015 року №210 о/с прийнято рішення про проведення атестації поліцейських апарату Поліції та міжрегіональних територіальних органів (у тому числі і Департаменту поліції) (а.с.135).
Наказом Поліції від 02 грудня 2015 року №134 затверджено персональний склад атестаційної комісії (а.с.136-140).
Наказом Поліції від 21 грудня 2015 року №191 затверджено персональний склад апеляційної атестаційної комісії (а.с.166-169).
Начальник Управління ВБ в Кіровоградській області Департаменту поліції склав атестаційний лист на позивача 12 січня 2016 року (а.с.143).
В атестаційному листі не зазначено про показники роботи у міліції та поліції.
Згідно змісту атестаційного листа ОСОБА_3 за період служби в органах внутрішніх справ та займаній посаді характеризується виключно позитивно.
В атестаційному листі, копію якого надала Поліція, наявний висновок керівника Департаменту поліції (займаній посаді відповідає) (а.с.144).
Однак, відсутні відомості про дату складання такого висновку.
На копіях атестаційного листа, які надав позивач (виготовляв щораз після проходження атестаційних комісій), згаданий висновок та дата його складання відсутні (а.с.206-207).
На цих же копіях містяться відомості про результати тестування та висновки атестаційних комісій.
Копії атестаційного листа, які надали сторони, відрізняються лише тим, що на одній міститься висновок керівника Департаменту, а на іншій — ні.
Висновок керівника Департаменту в хронологічному порядку повинен передувати висновкам атестаційних комісій та результатам тестування.
За результатами тестування позивач набрав 37 з 60 балів (загальні навички) і 41 з 60 балів (професійні знання).
21 січня 2016 року атестаційна комісія провела співбесіду з ОСОБА_3 (а.с.162-164).
Члени атестаційної комісії досліджували такі документи: декларацію про доходи; послужний список; інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 Закону України “Про очищення влади” (далі — Закон); інформацію з відкритих джерел.
У інформаційній довідці зазначалось, що упродовж служби в органах внутрішніх справ позивач заохочувався 10 разів та у 5 випадках притягувався до дисциплінарної відповідальності (а.с.153).
Останнє стягнення датоване 2007 роком.
Згідно довідки про результати перевірки, передбаченої Законом, вартість майна, указаного позивачем у декларації про доходи, відповідає наявній податковій інформації про доходи, котрі отримав з законних джерел (а.с.154-159).
Інформацією з відкритих джерел є інформація з електронної мережі “Інтернет” про вчинення позивачем протиправних дій, які містять ознаки злочину (а.с.160-161).
Таку інформацію поширила визначена фізична особа.
За висновком атестаційної комісії ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.163-164).
Згідно протоколу засідання комісії позивачу ставились питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби та інше.
У протоколі не зазначено перелік запитань та відповіді на них.
Під час співбесіди не вівся аудіо запис її перебігу.
Атестаційна комісія зазначила, що підставами прийняття рішення про невідповідність займаній посаді є така оцінка особи позивача: не відвертий; від прямої відповіді ухилявся; високі корупційні ризики; не бажає змін; з приводу інформації з відкритих джерел не зміг надати розумних пояснень; захищає стару систему; не зміг описати жодного досягнення у роботі; відсутня здатність до змін; не розуміє суть реформи; низький професійний потенціал; ризик неприйняття нових цінностей та стандартів поліції (а.с.164).
ОСОБА_3 оскаржив рішення атестаційної комісії до апеляційної атестаційної комісії (а.с.170-171).
06 лютого 2016 року апеляційна атестаційна комісія відхилила скаргу позивача (а.с.173-174).
Апеляційна атестаційна комісія досліджувала ті ж документи, що і атестаційна комісія.
Задавши ОСОБА_3 запитання і отримавши відповідь, апеляційна атестаційна комісія зробила такі висновки: сумнівні досягнення в роботі; відсутня здатність до змін; ризик корупційних діянь і неприйняття нових цінностей та стандартів поліції.
У протоколі не зазначено перелік запитань та відповіді на них.
Під час засідання комісії не вівся аудіо запис її перебігу.
18 лютого 2016 року наказом Поліції №110 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 24 числа того ж місяця на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (далі — Закон 2) (а.с.28).
У наказі зазначено, що підставою прийняття є атестаційний лист ОСОБА_3 від 21 січня 2016 року.
Начальник Управління ВБ в Кіровоградській області Департаменту поліції направив до Поліції довідку про результати оперативно-службової діяльності позивача після звільнення (26 лютого 2016 року)(а.с.29).
За повідомленням прокуратури Кіровоградської області 02 лютого 2016 року її слідчі підрозділи не розслідують кримінальні справи стосовно позивача (а.с.81-82).
Ця інформація надавалась на запит керівника Управління ВБ в Кіровоградській області Департаменту поліції.
Наказом Поліції від 26 січня 2016 року затверджено штат Департаменту поліції (а.с.177-181).
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, вирішуючи будь-яку справу, у суду виникає обов’язок надати відповідь на запитання, які стосуються предмету позову.
У даному випадку треба відповісти на такі запитання: 1) чи є рішення атестаційних комісій органів поліції рішеннями суб’єкта владних повноважень, котрі породжують права та обов’язки; 2) чи існували законні підстави проведення атестування; 3) чи проведено атестування з дотриманням вимог чинного законодавства; 4) чи ґрунтується рішення керівника про звільнення позивача на об’єктивних данних, котрі підтвердженні фактичними обставинами.
Відповідь на перше запитання суд надав у ухвалі суду від 17 березня 2016 року.
Так, суд зробив такі висновки: рішення атестаційних комісій органів поліції не породжують обов’язок керівника щодо прийняття наказу про введення їх в дію (не є владними рішеннями); рішення атестаційних комісій досліджуються судом виключно як докази.
Відповідь суду на друге запитання.
Відповідно до п. 9,10 розд. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону 2 “, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Отже, Законом 2 передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, згідно наказу від 07.11.2015р. №13о/с прийнятий на службу в поліцію в порядку переатестування, яке фактично не проводилось, що не спростовано представниками відповідачів під час судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону 2 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних засадах у поліції і якому присвоєне спеціальне звання поліції.
На підставі ч. 1 ст. 48 Закону, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Відповідно до ст.47 Закону України “Про національну поліцію” призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Відповідно до ст.48 зазначеного Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст. 47 цього Закону.
Статтею 57 вказаного Закону 2 визначений порядок атестації поліцейського.
Зокрема, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри.
Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
У даних правовідносинах встановлено, що позивач прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції, шляхом видання наказу про призначення за його згодою на відповідну посаду (а не шляхом проходження конкурсу на посади), як визначено п. 9 розд. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону 2).
Тому суд вважає, що підстав для атестування прийнятого на службу в поліцію ОСОБА_3., згідно наказу від 07.11.2015р. №13о/с, у Поліцію не було, а тому суд вважає проведення атестування ОСОБА_3. незаконним.
Відповідь суду на третє запитання.
Досліджуючи документи, які вивчали атестаційні комісії, суд встановив наступне.
Атестаційні комісії не досліджували інформацію про результати службової діяльності позивача згідно з функціональними обов’язками.
Ця інформація відповідно до приписів підпункту 1 пункту 8 Інструкції повинна бути зазначена в атестаційному листі.
Керівник Управління ВБ в Кіровоградській області Департаменту поліції її не вказав, а направив до Поліції у виді довідки після прийняття рішень атестаційними комісіями.
На час прийняття рішення згаданими комісіями атестаційний лист не містив і висновку прямого керівника (начальника Департаменту поліції).
Це доводиться аналізом ксерокопій атестаційного листа, які виготовляв ОСОБА_3 після ознайомлення з висновками атестаційних комісій (а.с.206-207).
Отже, висновок начальника Департаменту поліції, який наявний в ксерокопії атестаційного листа, котрий надав представник Поліції, зроблено після 12 лютого 2016 року (дата останнього ознайомлення позивача з атестаційним листом) (а.с.144, 206-207).
Цей висновок відповідно до приписів пункту 9 Інструкції передує висновкам атестаційних комісій.
У такому випадку відповідно до приписів пункту 12 Інструкції у атестаційної комісії виник обов’язок витребувати ці документи.
Однак, атестаційні комісії проігнорували такі вимоги.
Отже, негативний висновок стосовно особи позивача атестаційні комісії зробили за відсутності інформації про результати службової діяльності і висновку прямого керівника, наявність яких є обов’язковою.
За результатами тестування на знання законодавчої бази та загальних здібностей ОСОБА_3 набрав таку кількість балів, яка значно перевищує мінімальний бал, котрий встановлено пунктом 10 Інструкції.
З урахуванням дослідження атестаційного листа, інформації з відкритих джерел та проведення співбесіди атестаційні комісії зробили висновок про невідповідність позивача займаній посаді.
Атестаційний лист не містить негативної інформації стосовно особи ОСОБА_3, оскільки керівник Управління ВБ в Кіровоградській області Департаменту поліції характеризує його виключно позитивно.
Позивач в останнє притягувався до дисциплінарної відповідальності у 2007 році і протягом служби у органах внутрішніх справ неодноразово заохочувався.
Інформація з відкритих джерел, якою є інформація з електронної мережі “Інтернет” про вчинення позивачем злочину не перевірялась правоохоронними органами та атестаційними комісіями.
За повідомленням ж органів прокуратури стосовно ОСОБА_3 не проводиться досудове розслідування у жодному кримінальному провадженні (а.с.71).
Отже, згадана інформація з відкритих джерел не може бути доказом, який негативно характеризує позивача, оскільки її належність і допустимість не перевірена компетентним органом.
Що стосується ж підстав для прийняття рішень атестаційними комісіями, які зазначені у додатках до протоколів, то суд позбавлений можливості перевірити їх на відповідність фактичним обставинам проведення співбесід.
Це обумовлено тим, що протоколи засідання атестаційних комісій не містять переліку запитань і відповідей на них.
Водночас, не вівся аудіо чи відео запис проведення співбесіди, що не заборонено Інструкцією.
Позивач ж пояснив, що відповіді на запитання не давали можливість зробити негативний висновок щодо його особи.
Відповідь суду на четверте запитання.
З урахуванням відповіді на перше запитання у Голови Поліції, приймаючи рішення про перебування позивача у займаній посаді, виник обов’язок ознайомитись з матеріалами атестування.
Проаналізувавши у сукупності такі матеріали, суд не виявив доказів, котрі доводили б, що ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді.
Голова Поліції, як і суд, не мала змоги ознайомитись з перебігом співбесіди та оцінити відповіді позивача.
Письмові ж матеріали атестування, які суд визнав частково допустимими доказами, не доводили його професійну непридатність.
Отже, наказ про звільнення ОСОБА_3 зі служби у поліції є необґрунтованим.
А це відповідно до приписів частини 3 статті 2 КАС України визначає його протиправність.
Таким чином, оскаржуваний наказ належить скасувати та поновити позивача на службі у поліції.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_3 не працевлаштувався.
Відповідно до довідки Департаменту поліції його середньоденний заробіток становив 354,71 грн. ((8528+6370) : 42 (робочі дні у грудні 2015 року та січні 2016 року)) (а.с.184).
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 6030,07 грн. (354,71х17 (робочі дні за час прогулу)).
Середній заробіток треба стягувати з Департаменту поліції, оскільки він є окремою юридичною особою, котра виплачувала позивачу заробітну плату.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 18 лютого 2016 року №110 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції.
Поновити підполковника поліції ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 25 лютого 2016 року.
Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6030,07 грн.
Постанову допустити до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2016 року.
Головуючий — суддя Р.І. Брегей
судді: Г.М.Момонт Л.І.Хилько
Ось і наступає пррогнозований фінал шоу довгоносиків. Оцінку цим подіям надасть вже історія, як історичному минулому в розділі Новітньої історії України. Але такого, вкрай принизливо відношення співробітники МВС не відчували мабуть ніколи. Сотні співробітників та їх сімей залишився без засобів існування. Так, звичайно є і такі, які гріють награбоване та тішиться думкою, що в тому щастя і перебуваючи на #гражданці# продовжують грабувати, кидати людей та ін. Дехто продає власний транспорт,але не для того, щоб вижити, а щоб придбати кращий і продовжити грабувати, дехто влаштувався на роботу і честно формує джерело існування, дехто втратив надію на все і просто чекає, мабуть, чогось кращого. І так сотні, сотні викинутих системою,які захищали і боронили, які іноді ціною власного життя відстоювали державні та суспільні інтереси
Пять мудрецов заблудились в лесу.
Первый сказал: «Я пойду влево — так подсказывает моя интуиция». Второй сказал: «Я пойду вправо — недаром считается, что «право» от слова «прав». Третий сказал: «Я пойду назад — мы оттуда пришли, значит, я обязательно выйду из лесу». Четвертый сказал: «Я пойду вперед — надо двигаться дальше, лес непременно закончится, и откроется что-то новое». Пятый сказал: «Вы все не правы. Есть лучший способ. Подождите меня». Он нашел самое высокое дерево и взобрался на него. Пока он лез, все остальные разбрелись — каждый в свою сторону. Сверху он увидел, куда надо идти, чтобы быстрее выйти из лесу. Теперь он даже мог сказать, в какой очередности доберутся до края леса другие мудрецы. Он поднялся выше и смог увидеть самый короткий путь. Он оказался над проблемой и решил задачу лучше всех! Он знал, что все сделал правильно. А другие — нет. Они были упрямы, они его не послушали. Он был настоящим мудрецом!
Но это не все — потому что…
Он ошибался.
Все поступили правильно.
Тот, кто пошел влево, попал в самую чащу. Ему пришлось голодать и сражаться с дикими зверями. Но он научился выживать в лесу, стал частью леса и мог научить этому других.
Тот, кто пошел вправо, встретил разбойников. Они отобрали у него все и заставили грабить вместе с ними. Но через некоторое время он постепенно разбудил в разбойниках то, о чем они забыли — человечность и сострадание. Раскаяние некоторых из них было столь сильным, что после его смерти они сами стали мудрецами.
Тот, кто пошел назад, проложил через лес тропинку, которая вскоре превратилась в дорогу для всех желающих насладиться лесом, не рискуя заблудиться.
Тот, кто пошел вперед, стал первооткрывателем. Он побывал в местах, где не бывал никто, и открыл для людей прекрасные новые возможности, удивительные лечебные растения и великолепных животных.
Тот, кто влез на дерево, стал специалистом по нахождению коротких путей. К нему обращались все, кто хотел побыстрее решить свои проблемы, — даже если это не приведет к развитию.
Так все пятеро мудрецов выполнили свое предназначение.
Умей подняться выше и увидеть короткий путь.
Умей разрешить другим идти собственным путем.
Умей признать мудрецами всех — каждый путь важен и достоин уважения.
А еще…
Умей заглянуть за финал — там всегда есть продолжение. Поделитесь этим материалом со своими друзьями, пожалуйста, как нам кажется, им будет тоже интересно узнать что-то новое о мире вокруг нас.
если бы знать…
Глава Національної поліції України Хатія Деканоїдзе заявляє, що реформу поліції можуть звести нанівець рішення судів про поновлення на роботі працівників МВС, які не пройшли переатестацію. Про це Деканоїдзе заявила в інтерв’ю журналістам програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода і телеканалу «UA:Перший».
«Я відчуваю реванш міліції, реванш тих співробітників, які не пройшли переатестацію. Майже всі вони звернулися до суду. Конвеєром відбуваються закриті засідання, і я дуже боюся, що стара суддівська система зробить усе, щоб знищити реформу поліції», – зазначила вона.
Глава Нацполіції повідомила, що уже є два рішення суду про поновлення на роботі працівників МВС, які не пройшли переатестацію.
«Однак таких рішень може бути більше, бо оскарження рішень переатестаційних комісій у судах розпочалися лише три тижні тому. Люди, які займалися вимаганням, бандитизмом, не можуть знайти себе поза міліцейською системою, вони прагнуть повернутися, щоб займатися цим уже в оновленій поліції», – додала Деканоїдзе.
29 березня суддя Окружного адміністративного суду Києва Володимир Келеберда заборонив журналістам програми «Схеми» фільмувати засідання, де оскаржувалося рішення про звільнення працівників внутрішніх справ, які не пройшли переатестацію. Суддя також пригрозив журналістам адміністративною відповідальністю після того, як вони попросили пояснити, чому забороняють проводити відеофіксацію.
Во время своих фэйковых реформ в Грузии из 27000 ментов вы оставили 7000,вы забыли включить в состав полиции ряд очень важных и необходимых опер.служб,вы были очень похожи на сегодняшную россию.К сожалению ваша команда похожа на клоунов в цирке,и этот цырк-наша страна,заметьте,наша,а не ваша,а первично мы верили в вас и ваши реформы,но когда мы видит плоды труда покиньголовы,киви еще ряда “специолистов”,то очень хочется сказать.Эй госпожа Хатия-давай досвидания!А “старые судьи”,я вас удевлю,просто судят согласно украинского законодательства,уж извените госпожа. И мой вам совет,найдите себя в этой жизни согласно своей женской пренадлежности,иначе вы погубите себя.Быть может вы совсем не плохой человек,но ваши амбиции, вас убивают.
ВАСУ обвинения главы Нацполиции Деканоидзе считают безосновательными.
В Высшем админсуде отреагировали на обвинения главы Нацполиции Хатии Деканоидзе о том, что суды сводят на нет
реформу полиции. В ВАСУ заявляют, что подобные утверждения не имеют под собой объективных и правовых оснований.
Ранее Деканоидзе заявила, что реформе полиции препятствуют решения судов о
восстановлении на работе сотрудников МВД, которые не прошли переаттестацию. Также она
обвинила суды в проведении закрытых судебных заседаний.
“Подобное выступление выглядит как манипулирование общественным мнением для
унижения деятельности судов и прикрытие некомпетентности органа государственной
власти, который нарушает нормы закона при увольнении сотрудников”, —
прокомментировали в ВАСУ.
В суде заявляют, что в Украине признается и действует принцип верховенства права, суды
защищают права и свободы человека и гражданина, каждому гарантируется право на
обжалование в суде решений, действий или бездеятельности органов государственной
власти, органов местного самоуправления, должностных и служебных лиц.
“Таким образом, каждый гражданин Украины, в том числе сотрудник полиции имеет право
на обращение в суд для защиты своих прав, свобод и интересов”, — говорится в сообщении.
Ранее активисты Автомайдана сообщили Корреспондент.net , что переаттестация полиции приостановлена по всей стра
А Ви знаєте, хто брав хабарі?
Ще під час підготовки до атестації, представники МВС говорили, що основні критерії, якими керуватимуться атестаційні комісії у своїй роботі, – це три найбільш важливі для працівника поліції компетенції: мотивація, готовність прийняти зміни та чесність і ступінь довіри. Розроблені чіткі визначення цих компетенцій і міра їх виявлення.
«Для прийняття максимально об’єктивного рішення по кожному з працівників, комісії розглядатимуть атестаційні листи із характеристиками керівництва, виписку із особової справи, послужний список,інформацію про дисциплінарні догани або заохочення, копію декларації про прибутки, а також відомості про особу, яка проходить атестацію, що надійде із відкритих джерел», – наголошувала радник Голови Національної Тамара Сліпець.
Для того, щоб у членів атестаційних комісій не залишилося жодних сумнівів щодо благонадійності кандидата, правилами атестації передбачена можливість проведення співбесіди.
Як пояснили ПРАВДі, співбесіду проводять у разі, коли виникають сумніви, чи не причетна до корупції особа, що проходить атестацію.
ПРАВДа знайшла правоохоронця, що проходила атестацію в Київській області. До речі, саме з цього регіону і почалися атестації.
На співбесіді ставили наступні питання:
Чи маєте борги у місті N?
Назвіть прізвища своїх керівників, які беруть хабарі?
Чи бачити себе на іншій роботі?
Чи поїхали б на роботу в іншу область?
“Для мене, як професіонала, що пропрацював в органах більше 18 років, такі питання викликали просто шок та обурення. Яким чином, відповіді на ці питання могли пояснити комісії, чи порядна я людина та чи є професіоналом?”, — говорить співрозмовниця ПРАВДи.
В МВС пояснили, що по-перше, таких питань ставити не могли. Могли перевіряти на психологічну витримку або ж попросити указати походження майна чи статків, що викликають сумніви.
Ми не будемо робити висновки, наскільки задані питання можуть прояснити причетність до корупційних схем чи прояснити ступінь вмотивованості людини.
За результатами атестації правоохоронець отримала 33 бали. Рішення комісії – звільнити з правоохоронних органів.
“Для того, щоб зрозуміти обґрунтування такого рішення, намагаюся й досі отримати протокол, що атестаційна комісія зобов’язана складати після перевірки кандидата. Поки мені цього не вдалося, хоча атестація проходила ще на початку лютого. Тому я подала позов до суду. Я не визнаю результати такої атестації”, — додає правоохоронець.
Чи існують протоколи атестації?
Як раніше коментував ПРАВДі адвокат Національної поліції, на сьогоднішній день в регіональних судах чимало позовів від правоохоронців, які не згідні з рішенням атестаційних комісій.
“В судах сьогодні є 300 позовів, щодня їх кількість збільшується. Ми готові, що ці позови будуть”, — деталізує радник міністра МВС Іван Варченко.
Основною причиною судових позовів є порушення правил проведення атестації, та відсутність протоколів засідань атестаційних комісій. Саме цей документ мав би пояснити, на яких підставах людину звільнили з органів правопорядку.
“Станом на 03.03.2016 року протоколи засідань атестаційних комісій та засідань апеляційної атестаційної комісії північного регіону до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області не надходили”, — таке формулювання містилося у відповіді на звернення, що подала співрозмовниця ПРАВДИ до Нацполіції.
Цей запит в Нацполіції було направлено розпоряднику інформації, а саме до атестаційної комісії ГУНП в Київській області. Відповіді на це звернення так і не надійшло.
Таких справ в українських судах є чимало, проте судді не поспішають виносити рішення. Чекають на створення прецеденту.
“Зараз іде вал справ пов’язаних з атестацією. Наскільки мені відомо, в регіонах суди не спішать з винесенням рішень, чекають, яка буде судова практика”, — розповідає адвокат Національної поліції України Олег Волошинович.
Слово за судом
Роботу атестаційних комісій, за даними джерел ПРАВДи у МВС, піддав критиці сам Міністр внутрішніх справ України, визнавши, що масове звільнення кваліфікованих правоохоронців призвело до суттєвого зростання злочинності.
Для того, щоб порівняти цифри, лише у місті Фастові Київської області з 30 працівників поліції (слідчі, карний розшук), що проходили атестацію, залишилися працювати лише 10 правоохоронців, 20 – звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність.
Враховуючи особливості законодавчої системи України, тепер потрібно чекати на рішення судів, у відповідності до яких буде зрозуміло, чи повернуться до лав правоохоронних органів поліцейські, що мають досвід роботи та вважають, що їх звільнили незаконно.
“Насправді, дійсно є прояви порушення законодавства під час проведення атестації правоохоронців. – говорить юрист Жанна Кузьменко.Почати хоча б з самого закону “Про Нацполіцію”. Там є пункти, що дозволяють звільнити людину, яка перебуває на лікарняному. Це пряме протиріччя нормам КЗпП України, яке підкріплене судовою практикою”.
Правник пояснила, що дуже рідко застосовують одну норму, що прописана в Інструкції про атестацію. Мова йде про підпункт 4 п. 15 цієї Інструкції, у відповідності з яким, якщо людна не набрала максимальну кількість балів при атестації, то не обов’язково її одразу звільняти. Якщо члени атестаційної комісії прийшли до висновку, що особа займаній посаді не відповідає, то вона підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність. Адже працівники, які пропрацювали в органах міліції (поліції) понад 15-20 років і були звільнені зі служби через службову невідповідність залишилися психологічно та морально подавлені, залишилися без засобів існування, безробітними.
“Члени атестаційної комісії зобов’язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, що складає безпосередній керівник особи, з’ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та зробити висновок, яку посаду має займати атестований”, — зазначає Жанна Кузьменко.
В таких атестаційних листках відображаються результати службової діяльності згідно з функціональними обов’язками, містяться дані про дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, дані про авторитет у колективі та серед населення. Також зазначаються відомості про прагнення до досконалості, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, поведінка поза службою, володіння іноземними мовами, стан здоров’я, фізична підготовка, особливості характеру.
Крім того в таких листках міститься висновок керівника, його оцінка, чи відповідає особа, яка проходить атестацію, займаній посаді.Наприклад, у нашої співрозмовниці він був, і там було зазначено, що вона відповідає займаній посаді. Проте на рішення атестаційної комісії рекомендації безпосереднього керівника не вплинули.
Впродовж підготовки до реформування правоохоронних органів грузинська команда говорила чимало гучних та натхненних слів. Створення Національної патрульної поліції Екою Згуладзе можна назвати певною перемогою. Хатія Деканоідзе, взявшись за реформування більш складної структури, припустилася дуже серйозних помилок. Головна з них – нехтування законом. Погодьтеся, що в будь-якій цивілізованій країні закон все ж важливіший за промови. І якщо в МВС все ж взялися за реформи, то робити їх потрібно по закону.
Сьогодні українці змушені розплачуватися за помилки грузинської команди. Насправді, в МВС усвідомлюють, що проколи є і вони серйозні. Настільки серйозні, що обговорюють навіть призупинення проведення атестацій в областях, де вони ще не проведені. Атестаційний іспит закордонні реформатори не витримали. Тепер справа за українською судовою системою, чи складе вона свою атестацію на чесність?
Да, власть привлекает худших, угнетает и развращает лучших.
Ты хочешь что-то поменять через власть? Тогда будь сильным – будь готов опустится на самое дно и пройти испытание неверием, цинизмом, несправедливостью. И, даст Бог, тебе достанет воли – не стать подонком и делать дело..
Ты хочешь доверять власти? Не надо! Доверяй принципам и правилам. Уважай только это и через это строй доверие и поддержку действиям власти.
Ты хочешь не замечать власти? Отстраниться даже от мысляей о ней? Тогда знай – ты помогаешь худшим и ты — основа их торжества и текущих бед.
Единственное, о чем не могу рассуждать – как очистить сознание от морока негатива, шоу и масс-истерик глашатаев-популистов и псевдо мессий? Как увидеть через раздражение сложной сегодняшней жизни – просвет завтра? .. Впрочем, нет – отвечу как всегда – нужно созидать и делать то, что должен и.. не позволять модным негативным эгрегорам собой манипулировать.
Свет созидателя — выше всего.
Олег Иванович, вы обладаете изящным слогом и безупречной репутацией.
А что в Запорожье?
Парниша-это слоган с фейсбука господина Авакова,поищи…….
А что именно ваше величество вас интересует в Запорожье ?
Ода луганскому полковнику
Во время крайнего визита в зону АТО родился фельетон под названием «Сказ о Юрке Осушистакане». Это коллективное творчество группы волонтеров и журналистов, поэтому, ни в коем случае, не претендую на все лавры единолично…
Преобразование украинской милиции в полицию сейчас идет полным ходом. По крайней мере, именно так заявляют руководители силовых ведомств — Министр внутренних дел Украины Арсен Аваков и глава Национальной полиции Украины Хатия Деканоидзе, давая старт новым подразделениям патрульной полиции в разных городах страны.
Нужно признать, что народ пока нейтрально оценивает проводимые реформы в силовом ведомстве о чем свидетельствуют и результаты многочисленных соцопросов, проводимых в разных регионах страны, которые показывают высокое доверие к патрульной полиции в разных городах. Стоит отметить, что до Авакова и Деканоизде в Украине еще никто не решался на такое масштабное и быстрое преобразование силового ведомства. Однако, о настоящих результатах проводимой реформы МВД пока говорить рано — “цыплят по осени считают” и она может стать, как удачной, так и провальной — время покажет.
Но вот учитывая непростую ситуацию, которая сложилась на Востоке Украины, казалось бы, особое внимание должно было бы уделяться тому, что происходит в структуре полиции в двух фронтовых областях – в Донецкой и Луганской. Не имею возможности объективно оценивать, что там происходит в полиции на Донетчине, а вот неделя, проведенная на подконтрольной Украине территории Луганской области, абсолютно не вселяет оптимизма.
С предыдущего визита в зону АТО на Луганщину прошло уже чуть больше полугода, но то, что удалось увидеть своими глазами и услышать от местных жителей во время нынешней поездки просто ввергает в уныние и ничего кроме слова «ЗРАДА», для описания происходящего там, подобрать нельзя. Побратимы, которые сегодня находятся в разных отрядах, несущих службу на Луганщине, не стесняясь прямо заявляют, что в своей жизни многое видели, но такого, что сейчас происходит в приграничный с самопровозглашенной так называемой ЛНР, еще не было!
Если ранее на Луганщине, несмотря ни на что, как минимум была образцово-показательная система блок-постов и функционировали подразделения спецназа, которые могли в любой момент выполнить поставленную задачу, то сегодня от этого всего практически не осталось и следа.
Но больше всего поразил случай на одном из оставшихся тыловых блокпостов, который расположен на выезде из зоны АТО, когда в стельку пьяный человек без штанов и нижнего белья, с гитарой в руках, принимается тебя “допрашивать” о том, кто ты такой, откуда и куда направляешься? Находящиеся рядом представители украинской правоохранительной системы, в это время, как ни в чем не бывало, за этим наблюдают, как будто ничего сверхъестественного и не происходит…
Ода луганскому полковнику — Copyright https://news.pnПолковник ПокиньбородаКак оказалось, человеком без штанов был ни кто иной, а целый полковник МВД, глава Нацполиции Луганской области Юрий Покиньборода. Как такое может быть скажите вы? А вот так. Посетивши Рубежное, Сватово… и пообщавшись, как с местными жителями, так и с правоохранителями, у вас таких вопросов возникать больше не будет. Вы поймете, что это “суровая Луганщина”, а состояние и поведение человека без штанов на блок-посту это всего лишь цветочки в череде выходок нынешнего начальника полиции Луганщины. Вы поймете, что то, что он получил образование в непризнанной Приднепровской молдавской республике и звание “полковника”, отсиживаясь и прячась в спокойных местах, когда Восток Украины уже захлестнули боевые действия, это такая мелочь…
Сегодня на Луганщине Вам не стесняясь расскажут, как уборщица каждое утро выгребает у него из-под кровать по пять пустых бутылок от водки. Вам расскажут, как он уходит в недельные запои, а затем «лечиться» в Рубежном от перепоя. Также вам расскажут о настоящих дуэлях между многочисленными «любимыми женщинами» полковника, после того, как они узнают о существовании друг друга и о разнящихся подарках в виде косметики, которые он таскает им в прифронтовую зону. Не скроют и обрисуют в красках пьяные припадки Покиньбороды и то, как его охране приходилось разоружать шефа, когда он то хочет застрелиться сам, то застрелить кого-то…
Поверьте, это совсем не смешно, особенно когда тебе каждый день приходят сообщения от побратимов, которые уже прямо называют вещи своими именами.
Ода луганскому полковнику — Copyright https://news.pn
Расскажут Вам и о том, как он в пьяном угаре вызывал на дуэль местного прокурора, которого ни с того ни с сего заподозрил в сепаратизме, а тот поставил практически невыполнимое для “бравого полковника” условие — “стреляться в трезвом состоянии”. Естественно, пока что “дуэль” не состоялась потому что трезвость и нынешний руководитель полиции Луганщины, как утверждают его подчиненные, это вещи несовместимые.
Ода луганскому полковнику — Copyright https://news.pnДокумент — Сергей Иванов
Вхожие в его хоромы также поведают вам о том, как он, страдая манией преследования, везде, а особенно в уборной, ищет жучки и скрытые камеры…
А вот недавний публичный “конфуз”, который произошел с участием полковника, который прибыл на неудачное открытие Контрольно-пропускного пункта в Золотом, с неймовернейшего бодуна, похоже, заставил даже губернатора Луганщины Григория Туку задуматься об адекватности начальника полиции области.
Именно во время крайнего визита в зону АТО и родился фельетон под названием, скажем так — «Сказ о Юрке Осушистакане». Сразу, учитывая возможные реакции на сказочку, отмечу, что все события и герои вымышлены, а любые совпадения с реальными личностями случайны… 🙂
Сказ о Юрке-Стакане
Это было лучшее из всех времен, это было худшее из всех времен… Это была Эпоха Варварства, эпоха веры. И если Русская земля давно полна героев, таких как Иванушка Дурачок, то в Украине-матушке, наконец, появился его прототип – да такой, что ни словом сказать, ни пером описать. Он не был сыном ни короля, ни Бога, но судьба всё равно уготовила ему великий путь…
Появлением атамана-полковника, которого в народе нарекли Юра Осушистакан, на Востоке Украины в качестве начальника луганской полиции, мы все обязаны так до сих пор и непризнанной Приднестровской республике, которая и взрастила нам такого ценного военного кадра, готового на неописуемые подвиги после победы над поллитрами «огненной воды».
Ода луганскому полковнику — Copyright https://news.pn
В народе идет сказ о том, что сила и “особый ум”, в простонародии – “слабоумие”, с ним всегда были едины, а больше всего в жизни он песни и женщин любил. Именно поэтому, еще до службы в горячих точках Востока Славной Украины-матушки, бравый атаман-полковник не гнушался никакой работы. Используя феноменальные способности по вокалу, игре на гитаре и баяне, в течение многих лет, в самых суровых условиях, Юрке-Стакану приходилось «под прикрытием» работать на свадьбах у ненавистных бояр и похоронах придворной к ним челяди. Таким образом, он сам был уверен, что жертвуя девственностью своей печени, выяснял, кто же на самом деле является настоящим другом, а кто — врагом отечества.
И вот случилось горе – на землю нашу Матушку прищла чума заграничная, бабаи всякие бородатые, да знатные пьяницы атамана Козицина, нарекшие себя, с чего-то, “казаками донскими”. Легенды об этих супостатах и их умении перепить любого быстро дошли до града стольного Киева. И сели правители Украины за стол и принялись думу думать: не справятся же наши богатыри, стоящие на рубежах восточных границ. Ой не выдержат губительного перегара, сметающего все на своем пути… Не выдержат, так как не подготовлены — не имеют достаточного опыта общения с пьяной нечестью. Казалось бы, что ситуация безвыходная, но не тут то было.
«Есть и у нас богатыри, которые смогут посоперничать с бабаями в количестве выпитой «огненной воды» и в извергании перегара после недельного запоя. Не перевелись еще такие «богатыри» у нас», — воскликнул робко один из посвещенных в проблему и предложил отправить на восточную границу Юрку-Стакана, чтобы он на знакомом только ему угарном диалекте расставил точки над «і» с заграничными коллегами по стакану.
«А что, они же на одном языке поглаголить смогут, тем более на той стороне много его сокурсников по Приднепровской милицейской школе. Это у нас эти земли непризнанные республики, а у них там в донбасских недореспубликах это одна из главных кузниц кадров», — продолжал отстаивать свою позицию по Юрке-Стакану предложивший его кандидатуру боярин.
На том и порешили и выписали нашему Юрке грамоту на назначение главным «богатырем» оставшихся незахваченными земель Луганских. Но до этого, дабы ввести его в курс да дело отправили его поруководить небольшим отрядом с гордым названием «Киевщина».
Поруководил он этим отрядом недолго и пошел на повышение, но даже за это короткое время успел он запомниться местным целым рядом “отборных” подвигов. Шутка ли, «отжать» целый грузовик с боеприпасами у своих же и быстренько распродать его, да так, что и ни одного патрончика не осталось. Не каждый, ведь, так сможет.
Ода луганскому полковнику — Copyright https://news.pn
Ода луганскому полковнику — Copyright https://news.pnА об отказе ехать Юрки-Стакана со своими бравыми бойцами в город Лутугино, что под Луганском, вообще легенды передаются из уст в уста.
Если в кратце пересказать, то суть да дело было так: скомандовало руководство отправиться в поход на помощь побратимам, которых окружала вражеская орда, а Юрка отказался. Сначала он пытался закосить на хворь какую-то непоборную вроде проноса, но потом все же признался — мол, не моего уровня это соперники – я де просто дуну с бодуна и они попадают. Чего мол мне в такую даль переться – буду ждать соперников по своему уровню.
Вы скажете испугался? Да нет, как вы могли такое подумать – он ведь знатный “богатырь”, просто разведка ему донесла, что там из «бусурман» нет ни кого, кто способен бочку самогонки за один присест выпить. Так зачем же отвлекать по пустякам от дел насущных таких “богатырей”, как Юрка-Стакан.
В итоге, Лутугино мы потеряли, но нашему герою случай отказа ехать на подмогу никто не вспоминает. Как говориться – это все дела минувших дней, а кто старое помянет…
Но вернемся к грамоте на назначение главным «богатырем» неоккупированных земель Луганских.
Собрал снаряжение для службы наш герой быстро, ведь все что было нужно нашему богатырю, так это боевая подруга гитара и баян, чтобы своими песнями отпугивать врагов. Спиртное с собой решил не брать, ведь зачем тащить то, что можно будет у воюющих на стороне врага туземцев обменивать на оружие или на крайний случай просто отбирать.
Прибыв в град где размещалось все руководство прифронтовых земель Юрка-Стакан сразу же принялся разбираться, что же ему оставили его предшественники.
Умудренный опытом Приднестровской народной республики и службой в столичном РОВД дежурным, он сразу заподозрил всех своих новых сослуживцев-подчиненных в предательстве земель украинских, сепаратизме и еще в целом ворохе смертных грехов.
Оставлять все так как было он, естественно, не собирался и с шашкой на голо принялся рубить с плеча всех без разбору, чтобы не дай Бог ни один предатель не затисался в вверенных ему подразделениях.
Первым под раздачу попал отряд добрых молодцев о мужестве и отваге которых слава распространилась за тридевять земель. Изживши из отряда более восьмидесяти процентов личного состава только за то, что штамп у них в паспорте оказался с луганской пропиской, он взялся за другие подразделения. Попала под его “горячую руку” и мудрая летописеца — полковник Погукай, которая годами верой и правдой служила Украине-матушке. Ну не захотела рюмку подносить нашему атаману-полковнику и мало его восхваляла в своих летописях. “А кто так делает? Только “сепаратисты”, — объяснил свое решение расправиться с женщиной наш герой.
И поползла о нем слава на оккупированных врагом землях луганских, как о «строгом, но справедливом» командире, да так, что даже бабаи и “казаки” атамана Козицина усмотрели в нем родственную душу.
«А что? Он наш. Одно ведь дело делаем – с укропами, которые нас не пускают на Киев разбираемся. Вон как Юрка расправился с теми, кто отбивал два года наши атаки. Гляди скоро и момент братания за бокалом «окаянной» произойдет», — раз за разом доносилось из за линии фронта.
Но не только это нравилось орде с востока. Радостно стали они потирать руки, когда после прибытия Юрки-Стакана в земли луганские, стали бабы да мужики всем миром причитать на алкогольно-наркотическое несчастье, которое свалилось на их деревни.
«А что, ведь это же хорошо, когда киевская хунта хотела построить на подконтрольной себе территории жизнь, чтобы все завидовали, а тут наш человек делает так, что теперь и не отличишь, где их земли, а где наши – везде одинаковое мародерство, пьянство, безследно пропадают люди. И нашим холопам не с чем будет сравнивать», — радуются не нарадуются бусурмане.
Да еще и блокпосты поубирал, так сказать, за ненадобностью. Не, ну конечно не все – некоторые оставил для сбора дани. В этом его можно понять, ведь на пропитание себе и своим наложницам нужно же чем-то зарабатывать.
Но раздражение местных старушек засилием наркотиков и самогона дошло спустя некоторое время к нашему Юрке-Стакану и ему срочно пришлось взять рычаги борьбы в свои руки. Он, конечно помнил наставления своих родителей, что самогон и наркотики – яд, а потому мужественно, не жалея ни себя, ни окружающих, с утроенной энергией окунулся в борьбу с этими стимуляторами сепаратизма на украинской земле. И нет этому ни конца, ни края.
Но, как повествует народная молва, было тяжелое время, когда переживать стали люди, что раньше времени лишиться земля такого героя, а потому под давлением поклонников Юрка-Стакан принял волевое решение и на время прекратил свою самоотверженную борьбу с пьянством – закодировался. Но видел он, как нелегко жилось народу в это суровое время, и мучила совесть душу богатырскую, что силушка без дела томиться в жилах праведника. Вопреки всем уговорам, раскодировал он дар свой неземной, и сегодня вновь ведет неравный бой с алкоголем, неконролируемое количество которого сегодня захлестнуло земли Луганщины.
Но мало кто знает, что бесы пытаются завладеть могичим телом украинского «героя», поэтому иногда, после захода солнца, разум Юрки-Стакана все чаще посещают коварные белые грызуны, чтобы дискредитировать надежду национальной независимости и написать откровенную ложь на соратников воина на его страничке в модной сегодня социальной сети Фэйсбук. Но мы-то все понимает, что на самом деле наш бравый полковник так не думает, а потому на утро – как только темные мохнатые силы покидают его разум, Осушистакан тут же удаляет то, что посмели понаписывать его руками в белой горячке эти бесы.
Ода луганскому полковнику — Copyright https://news.pnОда луганскому полковнику — Copyright https://news.pnОда луганскому полковнику — Copyright https://news.pn
Вечерами, когда тоска волной накатывает на нашего героя, отправляется он с дозором по своим владениям. Заезжая на оставшиеся блок-посты, на которых ему всегда рады, ведь приезжая туда он принимается вести неравный бой с зеленым змием. Спасает он своих подчиненных выпивая стопку за стопкой, после чего неземная сила просыпается в его теле. Понимает он, что есть мощь внутри него и способна она победить врага по ту сторону линии разграничения. Но сковывают одежды его силу богатырскую потому нещадно срывает он военную форму и нижнее белье, да бежит по окопам оголенный по пояс от земли, заряжая энергией сослуживцев. Нет спасения от его рвения и наложницам, за которыми гоняется в таком виде в остервенении наш «богатырь» в полковничьих погонах.
Но вот если с водкой и самогоном, который по ночам на уничтожение носят ему местные поставщицы зелья, он справиться может, то вот с наркопреступность все по сложнее будет. Но нет не решаемых проблем для нашего героя. Не долго поразмыслив, призвал он к себе на помощь друга своего — богатыря без имени и отчества, нарекшего себя никак иначе, как “Тарантино”. И назначил он его главным борцом с местной нарконечистью и дал он ему право без суда и следствия по своему лечить местных наркоманов. Жители прифронтовых районов, повидавшие на своем веку многое, с ужасом рассказывают, что после появления “указов” с грозной подписью в низу документа “Тарантино”, стали бесследно пропадать их односельчане, а те немногие, кому посчастливилось вернуться, шепотом рассказывали о мешках на головах и рытье могил.
Служба у нашего героя не из простых — постоянные стрессы и нервные срывы. Уже давно мог бы Юрка пасть “смертью храбрых”, если бы не его верный денщик-оруженосец водитель, который, несмотря ни на что, не боится перечить своему шефу, когда тот перебирает с “огненной водой”. Периодически верному денщику приходится, рискуя пасть в немилость, привязывать нашего богатыря Юрку к кровати, перед этим отбирая пистолет, чтобы то не дай Бог не принялся отстреливаться от сепаратистов, “вселяющихся” иногда в него самого.
Юрка-Стакан, как опытный карьерист, не спешить заявлять об успеха в направлении борьбы с наркоманами. Он, чувствуя, что сегодня верховных правителей интересует другое, решил угодить им и подписал распоряжение о проверке складов с продовольствием, потому, что уже давно ходили слухи, что кто-то украл яблоки, которыми должны были подкармливать воинов.
“Вот покажу правителям, что яблоки, действительно, украли — назначу виновных и меня сразу же наградят”, — придумал такой нехитрый план наш Юрка.
В ходе своего бурного расследования, ведомого белыми чертиками, Юрка стал подозревать в воровстве яблок многих — даже одного из заместителей министра, отвечающего за снабжение продовольствием отрядов полиции, мол, как он смеет — одной рукой дает, а другой забирает. О своих подозрениях он поспешил заявить в соцсети, но, позже, одумавшись, решил от этих подозрений отказаться, удалив свои обвинения.
Видимо, приднестровское образование внесло свои коррективы, ведь если бы он учился в каких нибудь Академиях МВД Украины, то он бы, несомненно, знал бы непрописную истину украинского милиционера — когда назначаешь какое-либо расследование, главное не выйти на себя или своего руководителя. А так получилось, что он поручил подчиненным расследовать воровство яблок, которое ранее сам и санкционировал. Вот незадача то какая получается…
Но, несмотря даже на эту оплошность, областной правитель не стал наказывать Юрку-Стакана, ведь он его во всем другом устраивает, команды выполняет, да и дураки всегда были красно нужны на Украине-Руси.
Ода луганскому полковнику — Copyright https://news.pnИ буде тобі щастяМало кто знает, но смелости Юрки-Стакана нет предела. Твердо понимая, что хуже неудовлетворенной женщины не может быть ничего, и тут он берет инициативу в свои руки. Разве может славный муж своего народа спокойно спать, покуда бабы нетоптаны?
Наш Юрка твердо уверен, что перевелись на луганской земле настоящие мужики, поэтому, наверное и решил, что сам справиться с этой проблемой и потихоньку заводит себе по жене в каждом населенном пункте многострадальной Луганщины. Можно сказать — отдал себя на растерзание всем желающим женщинам. И когда среди его жриц любви начинается борьба за любвеобильного полковника (на почве того, кому какая косметика из столького града Киева достанется), частенько с применением ножей и топоров, он гордо успокаивает: не деритесь, богатырской силушки на всех хватит…
Вот какого героя носит украинская земля.
Но мало кто знает, какое горе, на самом деле, сегодня засело в душе у Юрки-Стакана. Все чаще накрывает его ностальгия о прошлом, о молодости, которая прошла в Приднестровской народной республике… Все чаще он начинает устраивать концерты на блокпостах с гитарой и баяном, предварительно выпив бутыль самогона… Наш герой скучает на чужбине за домом, напевая постоянно слова из любимой народной песни: «Разлука, ты, разлука, Чужая сторона. Никто нас не разлучит, Лишь мать-сыра земля».
Говорят, что эта его песнь дошла уже и до стольного града Киева и правителям стало жалко Юрку-Стакана, который вынужден, жертвуя собой, охранять рубежи Родины. И задумались правители и о том, чтобы отпустить его на Приднестровье…
Потому хочется обратиться к правителям, не проявляйте минутную слабость и не обрекайте Луганщину на сдачу врагам-супостатам. Весь люд твердо ходатайствует и просит — оставьте Юрку-Стакана атаманом-полковником на Луганщине, потому что еще не все ратные подвиги он здесь совершил!
PS: Как говорится, скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается… Пока что это всего фельетон о герое атамане-полковнике Юрке-Стакане. Можно было бы смеяться, если бы не было бы так печально. В ближайшее время, в продолжение темы того, что происходит на Луганщине, будут уже рассказы не о “сказочных персонажах”, а о реальных должностных лицах таких, к примеру, как полковник Юрий Покиньборода, ведь реального фактажа об их деяниях более чем предостаточно…
Продолжение следует.
Говорять, що Шанованого Олега Івановича можна привітати. Якщо так, то ми щиро з того радіємо та вболіваємо. Все вже за справою часу.Але чи є актуальним повернення до структури під назвою ДВБ адже там більшість дибіли
Не думаю что бы он вернулся в ДВБ,а тем более в Северодонецк
Чувак был мудрый, не спорю, гуру своего дела. Правда многих иногда не по делу, а по наговору пытался притопить! Ну это такое, мы зла не держим, кто не ошибается — тот не работает! В целом — он крутой.
Ось і запущений черговий проект — Патрульна поліція Запоріжжя. Чого чекати, мабуть пустоти? Подивившись кадри з присяги, більшість просто в шоці, особливо коли представниця прекрасної статі двічі віддала честь лівою рукою.А ця дибільна американсько -арештантська стійка просто бісить.
Сегодня умер Рудаков Саня. Царствие небесное. Соболезнование близким. Вечная память.
Александр Рудаков в июле 2014 года спас жизнь своему шефу Молдавану О.И.,всего не напишешь,а эти ублюдки с аттестационной киевской комиссии поставили ему “4”,гореть вам в аду черти проклятые.Упокой душу Господи рабу твоему Александру.Уходят лучшие,бляди остаются и подъедаются в аттестационных комиссиях.Ушел первый из славной Луганской команды.