Львівська митниця

11 095 ответов

1. Попа хизується що митн кодекс знає цитує , не допоможе придурок

   Ответить

2. а хто, мені дуже цікаво збирається діяти? мабуть бувші співробітники? та ви звісно! В вас є надія, що ви жертви? жертви бувшого устрою? жертви бувшої влади? мабуть не вийде. тим, хто проробив, у часи розгулу беззаконня у Львівський митниці більше року, не суйтесь взагалі у митницю, вам там не місце. були, згоден, і такі яких звільняли незаконно, але більша кількість пішли, так як порушували законодавство! от і ідіть собі з богом.

   Ответить

3. Кого з старих поновили?

   Ответить

4. Вам, шановні, треба зрозуміти, якщо Попазогло так впевнено себе почуває, і ще не збіг, то значить, що він вже домовився з народом. сидіть, слава Леніну.

   Ответить

5. Ми охороняемо переміщення , культурний спадок, і піклуемось за бюджет держави , а попа ваш не потрібен

   Ответить

6. Діяти потрібно тільки підприємствам чи суб’єктам щодо режиму попазогло які дійсно мають вантажі з реальною вартістю!!! Колишні митники повірте ніхто не піде–щоб себе світити, не повірю. Для комерсів порада: Везіть вантажі, запрошуйте телебачення на оформлення… готовте перед тим всі документи, що б нічого було виписати у декларації митної вартості!!!
   Тоді можливо щось зміниться!!!!
   Купина ти ж нормальна людина—втікай у відпустку або раптом захворій, спусти телефон в туалет і пробий чотири колеса!!! Скажи попі що це все правий сектор—а сам віддихни, ато можеш попасти під роздачу!!! Як другу кажу!!!))))

   Ответить

7. А як зараз себе веде Попазогло? мабуть нікого не посилає? мабудь йому вже секс від дівчат не потрібен? чи так же поводиться з підлеглими, як зі сміттям?

   Ответить

8. Парламентское большинство собирается ликвидировать Минсдох, — Кужель
   Народный депутат от «Батькивщины» Александра Кужель заявила, что новое парламентское большинство намерено расформировать Министерство доходов и сборов. Данный вопрос обсуждался на заседании фракции.

   “Функции по администрированию единого социального взноса вновь вернутся в Пенсионный фонд. Налоговая служба будет подчинена Министерству финансов. Таможенная служба, как предполагается, будет существовать в виде отдельного ведомства.

   Кто возглавит эти ведомства — обсуждается. В том числе и с представителями Майдана.
   Арсений Яценюк и Юлия Тимошенко сошлись во мнении, что это будут новые лица среди украинских управленцев, с высшим образованием, которые смогут провести эффективные реформы.

   Окончательно решение будет принято в четверг”.

   Ответить

9. самооборона чому вам нестати на кордонах біля брами як стоять ….і зупинити переміщення…познайомтися з надходженням до бюджету…

   Ответить

10. Бывшые — идите НАХ !!!!
    вы уже надоели своим нытьем, вам ничего не светит при любой власти, вы ничем не отличаетесь от тех кто работает, просто вам не повезло.И не смешите своими револционными лозунгами и призывами. кроме как сорить на орд вы ни на что не способны. Поэтому- очистите эфир !!!

    Ответить

11. Бывшые — идите НАХ !!!!
    вы уже надоели своим нытьем, вам ничего не светит при любой власти, вы ничем не отличаетесь от тех кто работает, просто вам не повезло.И не смешите своими револционными лозунгами и призывами. кроме как сорить на орд вы ни на что не способны. Поэтому- очистите эфир !!!

    Ответить

12. В даному випадку пишуть не бувші!!! Пишуть власники фірм яким надоїло везти товари не до себе у Львів чи в область а куди не будь в інше місце та давати заробляти комусь а не своїм на місці!!!! Коли пудрик прийшов до Львова всі стогнали–але через тиждень всі зрозуміли що є ще спражні люди. Далі запрацювали і всім хватало повністю!!! Він був начальником гідним на посаду свою!!! А зараз сидить шут який має вигляд людини так званої що ніби відсидів пару ходок і ще як президента Яника законтачили на голові прибором!!! Нічого не допомагає в дійсності тільки шукає де б підживитись!!! Всі комерсанти які працювали за останні роки навіть по таблицям від мін-доходів–мусили носити попазоглові від 150-300 доларів з машини по любому, бо відділ тарифів пильним оком слідкував, щоб хтось випадково не оформився не заплативши по першому ризику!!!! Саме смішно в тому те, що уповноважені на постах сосали і приймали рішення без хабарів. Зато попі в кінці місяця носили!!!

    Ответить

13. Всім комерсам.
    У нас електронне декларування так скиньте сюди ваші чесні електронні декларації і пакет тсд. Сади не забудьте і фактури експортні з мокрими печатками тоді й поговоримо.

    А поки що — пустослови.

    Ответить

14. Молодим працівникам дуже сподобалось красти починаючи зі студентської лави.Колись завжди було прийнято що працівника перш ніж допустити до якихось моментів він повинен був по землі походити,попрацювати проявити себе..а тепер без всякого досвіду тим більше життєвого половина студентів та студенток з нігтями по 5 см (цікаво як вони дупи витирають?)крадуть,їздять на дорогих авто.Візьміть хоча б курвів зі зміни дениса де дрібний заправляє.вони безстижо крім грошей відбирають в подоружуючих їжу,пиво,сири,а потім на очах у всіх грузять пакети з награбованим з барабану прямо в багажник новенького ауді.ось їх і злить що з приходом бувших це похабство скінчиться.бувші хоча б пиво не відбирали з німецьких автобусів та хуї не сосали під час зміни один в одного

    Ответить

15. Шегини шоп 096 274 7979 Олег +10% любое бери

    Ответить

16. Дорогі теперішні. Не хвилюйтесь, коли повернуться бувші ви дуже плідно та якісно будете добувати вугілля вдома в шахті. Так як у вас ні розуму ні грошей ні звязків немає.

    Ответить

17. Де у Львові живе товариш Босий?

    Ответить

18. Де у Львові живе товариш Босий?

    Ответить

19. та от як раз в точку, ті що раніше працювали, в тих є і гроші , і звязки, а нова перелякана молодь нічого не має. тому є надія, що, користуючись здоровим глуздом, у нової влади буде достатньо розуму , не пустити сюди нікого із старих, а дати взагалі нове покоління, те яке ще не знає смаку грошей і не має тут звязків та криш.

    Ответить

20. дорогой дляport я обеих с дюти знаю і ни один тебе ничего вивозить не будет. если тебе просто ктото не нравится то не надо сразу всес срать на форуме. а по правде все наши туда иногда заходят, а изза таких козлов и ето обломится

    Ответить

21. Когось послали в шопі вот і гадить і на Краківець і на Шегині. Ви краще подумайте як розженуть Мінздох , як нас приймати в нову структуру будуть і за якими критеріями ??????

    Ответить

22. дівчат по 3-х критеріях, хлопців по 2-х. хто як себе покаже……..

    Ответить

23. Степа казав , що якщо його будуть чіпати, вын здасть усіх

    Ответить

24. Ооооооо, Степа почав вивчати кримінальний кодекс, ти його не сюди кидай-Березовському відішли, то скоро буде його направлення. Дурню.

    Ответить

25. Указами Президії Верховної Ради Української РСР
    N 342а-05 від 27.06.61 (Від. N 28, ст.342)
    N 461а-06 від 10.09.62 (Від. N 37, ст.461)
    від 13.06.63 (Від. N 25, ст.406)
    N 677а-06 від 18.11.63 (Від. N 48, ст.677)
    від 18.01.66 (Від. N 4 , ст.15)
    від 09.11.66 (Від. N 44, ст.274)
    від 24.01.67 (Від. N 5, ст.63)
    N 2631-07 від 18.03.70 (Від. N 15, ст.101)
    N 117-08 від 30.08.71 (Від. N 36, ст.278)
    N 862-08 від 21.07.72 (Від. N 31, ст.260)
    N 986-08 від 30.08.72 (Від. N 36, ст.314)
    N 1879-08 від 03.07.73 (Від. N 29, ст.249)
    N 1898-08 від 23.07.73 (Від. N 32, ст.260)
    N 1937-08 від 10.08.73 (Від. N 34, ст.271)
    N 2718-08 від 17.06.74 (Від. N 27, ст.222)
    N 3130-08 від 14.10.74 (Від. N 44, ст.445)
    N 52-09 від 18.07.75 (Від. N 30, ст.371)
    N 140-09 від 04.09.75 (Від. N 37, ст.418)
    N 1593-09 від 22.12.76 (Від. N 1, ст.3)
    N 1851-09 від 23.03.77 (Від. N 14, ст.131)
    N 2281-09 від 01.07.77 (Від. N 28, ст.341)
    N 3084-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.163)
    N 3086-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.165)
    N 270-10 від 26.05.80 (Від. N 24, ст.430)
    N 2942-10 від 24.12.81 (Від. N 1, ст.2)
    N 3464-10 від 17.05.82 (Від. N 22, ст.300)
    N 6591-10 від 29.02.84 (Від. N 11, ст.203)
    N 6834-10 від 16.04.84 (Від. N 18, ст.351)
    N 8627-10 від 20.03.85 (Від. N 14, ст.321)
    N 704-11 від 01.08.85 (Від. N 33, ст.787)
    N 1432-11 від 10.12.85 (Від. N 52, ст.1224)
    N 2444-11 від 27.06.86 (Від. N 27, ст.539)
    N 2753-11 від 18.08.86 (Від. N35 ст.750)
    N 4392-11 від 31.07.87 (Від. N32 ст.631)
    N 4452-11 від 21.08.87 (Від. N35 ст.674)
    N 4981-11 від 25.11.87 (Від. N49 ст.1008)
    N 4995-11 від 01.12.87 (Від. N50 ст.1016)
    N 5397-11 від 10.02.88 (Від. N8 ст.212)
    N 5723-11 від 14.04.88 (Від. N17 ст.427)
    N 5822-11 від 29.04.88 (Від. N19 ст.481)
    N 6347-11 від 03.08.88 (Від. N33 ст.808)
    N 6976-11 від 14.12.88 (Від. N52 ст.1184)
    N 7226-11 від 06.03.89 (Від. N12 ст.96)
    N 7373-11 від 14.04.89 (Від. N17 ст.148)
    N 7617-11 від 16.06.89 (Від. N26 ст.276)
    N 8595-11 від 29.12.89 (Від. 1990 N2 ст.15)
    N 8711-11 від 19.01.90 (Від. N5 ст.60)
    N 8918-11 від 07.03.90 (Від. N12 ст.194)
    N 9082-11 від 20.04.90 (Від. N18 ст.278)
    N 9166-11 від 04.05.90 (Від. N20 ст.313)
    N 596-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N3 ст.13)
    N 597а-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N5 ст.34)
    N 647-12 від 18.01.91 (Від. N7 ст.45)
    N 661-12 від 28.01.91 (Від. N11 ст.106)
    N 838-12 від 18.03.91 (Від. N15 ст.178)
    N 1369-12 від 29.07.91 (Від. N45 ст.600)
    N 1434а-12 від 25.08.91 (Від. N40 ст.531)

    Законом Української РСР
    N 1255-12 від 25.06.91 (Від. N 40 ст.527)

    Законами України

    N 1564-12 від 18.09.91 (Від. N 47 ст.650)
    N 1960-12 від 10.12.91 (Від. N 10 ст.142)
    N 1974-12 від 12.12.91 (Від. N 11 ст.154)
    N 2354-12 від 15.05.92 (Від. N 32 ст.457)
    N 2464-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.508)
    N 2467-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.510)
    N 2468-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.511)
    N 2547-12 від 07.07.92 (Від. N 39 ст.570)
    N 2613-12 від 17.09.92 (Від. N 41 ст.600)
    N 2703-12 від 16.10.92 (Від. N 47 ст.647)
    N 2857-12 від 15.12.92 (Від.1993 N 6 ст.35)
    N 2935-12 від 26.01.93 (Від. N 12 ст.97 )
    N 2936-12 від 26.01.93 (Від. N 12 ст.98 )
    N 2947-12 від 28.01.93 (Від. N 14 ст.120)
    N 3039-12 від 03.03.93 (Від. N 18 ст.189)
    N 3129-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.228)
    N 3130-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.229)
    N 3132-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.230)
    N 3351-12 від 30.06.93 (Від. N 34 ст.355)
    N 3582-12 від 11.11.93 (Від. N 46 ст.427)
    N 3780-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст.49)
    N 3785-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 58)
    N 3787-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 48)
    N 3888-12 від 28.01.94 (Від. N 19 ст.111)
    N 4018-12 від 24.02.94 (Від. N 26 ст.206)
    N 4043-12 від 25.02.94 (Від. N 28 ст.238)
    N 137/94-ВР від 27.07.94, ВВР 1994, N 37, ст.342
    N 174/94-ВР від 21.09.94, ВВР 1994, N 42, ст.381
    N 218/94-ВР від 20.10.94, ВВР 1994, N 45, ст.409
    N 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429
    N 299/94-ВР від 16.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 8
    N 305/94-ВР від 20.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 9
    N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст. 64
    N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216
    N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 34, ст.268
    N 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 35, ст.271
    N 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294
    N 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.247
    N 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249
    N 530/96-ВР від 20.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 21
    N 44/97-ВР від 05.02.97, ВВР 1997, N 12, ст.102
    N 552/97-ВР від 07.10.97, ВВР 1997, N 51, ст.306
    N 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР 1998, N 26, ст.149
    N 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР 1998, N 35, ст.241
    N 1134-XIV ( 1134-14 ) від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.419
    N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
    N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79
    N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 17, ст.123
    N 1587-III ( 1587-14 ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.183
    N 1685-III ( 1685-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.240
    N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.392
    N 1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.368
    N 1981-III ( 1981-14 ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.389
    Рішенням Конституційного Суду
    N 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) від 16.11.2000
    Законами
    N 2114-III ( 2114-14 ) від 16.11.2000, ВВР, 2001, N 1, ст.3
    N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 — набирає чинності
    з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44
    N 2247-III ( 2247-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст.66
    N 2362-III ( 2362-14 ) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 23, ст.117
    N 2409-III ( 2409-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.146
    N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 34-35,
    ст.187 — набуває чинності з 29.06.2001
    N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 — про набуття чинності
    див. пункт 1 “Прикінцевих положень” Закону N 2670-III
    ( 2670-14 ) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.234
    N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117
    N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121
    N 3082-III ( 3082-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.208
    N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.236
    Рішенням Конституційного Суду
    N 3-рп/2003 ( v003p710-03 ) від 30.01.2003
    Законами
    N 430-IV ( 430-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.95
    — набуває чинності 11.06.2003 року
    N 487-IV ( 487-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.108
    N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.109
    N 658-IV ( 658-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.190
    N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
    — набуває чинності 01.08.2003 року
    N 669-IV ( 669-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.199
    N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233
    N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271
    N 903-IV ( 903-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.316 }

    { Щодо визнання конституційними окремих положень див.
    Рішення Конституційного Суду
    N 14-рп/2003 ( v014p710-03 ) від 08.07.2003 }

    { Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 965-IV ( 965-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2003, N 45, ст.357
    N 1125-IV ( 1125-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.63
    N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394
    N 1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.430
    N 2252-IV ( 2252-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.119
    N 2289-IV ( 2289-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.139
    N 2376-IV ( 2376-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.195
    N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198
    N 2598-IV ( 2598-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.359
    N 2631-IV ( 2631-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.358
    N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
    N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18
    N 3150-IV ( 3150-15 ) від 30.11.2005, ВВР, 2006, N 8, ст.92
    N 3165-IV ( 3165-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.102
    N 3169-IV ( 3169-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.105
    N 3323-IV ( 3323-15 ) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 19-20, ст.158
    N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268
    N 3504-IV ( 3504-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.280
    N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
    N 170-V ( 170-16 ) від 21.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.443
    N 462-V ( 462-16 ) від 14.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.74
    N 526-V ( 526-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 11, ст.95
    N 534-V ( 534-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.91
    N 578-V ( 578-16 ) від 11.01.2007, ВВР, 2007, N 13, ст.131
    N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194
    N 965-V ( 965-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 32, ст.411
    N 966-V ( 966-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 32, ст.412
    N 1071-V ( 1071-16 ) від 24.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.447 }

    { Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
    Конституційного Суду
    N 11-рп/2007 ( va11p710-07 ) від 11.12.2007 }

    { Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 270-VI ( 270-17 ) від 15.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.236
    N 801-VI ( 801-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 23, ст.278
    N 807-VI ( 807-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.261
    N 839-VI ( 839-17 ) від 13.01.2009, ВВР, 2009, N 23, ст.279
    N 894-VI ( 894-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 26, ст.317
    N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511
    N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
    N 1414-VI ( 1414-17 ) від 02.06.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.600
    N 1508-VI ( 1508-17 ) від 11.06.2009, ВВР, 2009, N 46, ст.699 }

    { Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
    Рішення Конституційного Суду
    N 16-рп/2009 ( v016p710-09 ) від 30.06.2009 }

    { Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 1616-VI ( 1616-17 ) від 21.08.2009, ВВР, 2009, N 50, ст.754
    N 1657-VI ( 1657-17 ) від 21.10.2009, ВВР, 2010, N 4, ст.21
    N 1708-VI ( 1708-17 ) від 05.11.2009, ВВР, 2010, N 5, ст.44
    N 1876-VI ( 1876-17 ) від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.139
    N 1940-VI ( 1940-17 ) від 04.03.2010, ВВР, 2010, N 20, ст.201
    N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010, ВВР, 2010, N 29, ст.392
    N 2262-VI ( 2262-17 ) від 18.05.2010, ВВР, 2010, N 28, ст.355
    N 2286-VI ( 2286-17 ) від 21.05.2010, ВВР, 2010, N 31, ст.421
    N 2339-VI ( 2339-17 ) від 15.06.2010, ВВР, 2010, N 32, ст.451
    N 2395-VI ( 2395-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.506
    N 2396-VI ( 2396-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.507
    N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43,
    N 44-45, ст.529
    N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010, ВВР, 2011, N 2-3, ст.11
    N 2507-VI ( 2507-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N 4, ст.18
    N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142
    N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160
    N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010, ВВР, 2011, N 25, ст.188
    N 2852-VI ( 2852-17 ) від 22.12.2010, ВВР, 2011, N 28, ст.253
    N 2924-VI ( 2924-17 ) від 13.01.2011, ВВР, 2011, N 31, ст.302
    N 2950-VI ( 2950-17 ) від 14.01.2011, ВВР, 2011, N 32, ст.319
    N 3028-VI ( 3028-17 ) від 15.02.2011, ВВР, 2011, N 36, ст.364
    N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011, ВВР, 2011, N 41, ст.414
    N 3228-VI ( 3228-17 ) від 08.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.430
    N 3267-VI ( 3267-17 ) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 44, ст.456
    N 3388-VI ( 3388-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 47, ст.530
    Кодексом
    N 3393-VI ( 3393-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 48-49, ст.536
    Законом
    N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.548 }

    { Зміни до Кодексу додатково див. в Законі
    N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011, ВВР,
    2011, N 51, ст.577 }

    { Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 3465-VI ( 3465-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 51, ст.580
    N 3529-VI ( 3529-17 ) від 16.06.2011, ВВР, 2012, N 4, ст.22
    N 3718-VI ( 3718-17 ) від 08.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20, ст.168
    N 3739-VI ( 3739-17 ) від 20.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20, ст.173
    N 3932-VI ( 3932-17 ) від 20.10.2011, ВВР, 2012, N 22, ст.221
    N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011, ВВР, 2012, N 25, ст.263 }

    { Щодо визнання конституційними окремих положень див.
    Рішення Конституційного Суду
    N 17-рп/2011 ( v017p710-11 ) від 13.12.2011 }

    { Офіційне тлумачення до Кодексу див. Рішенні
    Конституційного Суду
    N 19-рп/2011 ( v019p710-11 ) від 14.12.2011 }

    { Із змінами, внесеними згідно із Законом
    N 4194-VI ( 4194-17 ) від 20.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.344 }

    { Щодо визнання конституційними окремих положень див.
    Рішення Конституційного Суду
    N 1-рп/2012 ( v001p710-12 ) від 18.01.2012 }

    { Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.218
    N 5064-VI ( 5064-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 28, ст.299
    N 5065-VI ( 5065-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 28, ст.300 }

    { Зміни по Закону N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012,
    ВВР, 2013, N 39, ст.517 не внесені — набирають
    чинності з 11.10.2013 }

    { Із змінами, внесеними згідно із Законом
    N 5290-VI ( 5290-17 ) від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 41, ст.549 }

    { Зміни по Закону N 642-VII ( 642-18 ) від 10.10.2013,
    не внесені — набирають чинності з 28.03.2014 }

    { У тексті Кодексу слова “службова особа” у всіх відмінках
    замінено словами “посадова особа” у відповідних відмінках
    згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 }

    { У тексті Кодексу слова “Республіка Крим” у всіх відмінках
    замінено словами “Автономна Республіка Крим” у
    відповідних відмінках згідно із Законом
    N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 }

    { У тексті Кодексу слова “попереднє слідство”, “попереднього
    слідства”, “попереднє”, “попереднього” замінено відповідно
    словами “досудове слідство”, “досудового слідства”,
    “досудове”, “досудового” згідно із Законом N 2670-III
    ( 2670-14 ) від 12.07.2001 }

    Розділ перший

    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Г л а в а 1

    ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу України

    Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є
    визначення порядку провадження у кримінальних справах.
    ( Стаття 1 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )

    Стаття 2. Завдання кримінального судочинства

    Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та
    законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому
    участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних
    та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний,
    хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден
    невинний не був покараний.
    ( Стаття 2 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )

    Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону

    Провадження в кримінальних справах на території України
    здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця
    вчинення злочину.

    При провадженні в кримінальній справі застосовується
    кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час
    дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

    Норми цього Кодексу застосовуються при провадженні в справах
    про злочини іноземних громадян, за винятком осіб, які користуються
    правом дипломатичної недоторканості. Норми цього Кодексу
    застосовуються і в справах про злочини осіб без громадянства.

    При проведенні на території України слідчих та інших
    процесуальних дій на підставі запиту (доручення) компетентного
    органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу у
    кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні,
    застосовуються норми цього Кодексу. Правовий статус свідків,
    експертів, спеціалістів, перекладачів та учасників процесу в
    іноземній державі при виконанні слідчих та інших процесуальних дій
    на підставі запиту (доручення) компетентного органу іноземної
    держави у кримінальній справі на території України за участю цих
    осіб не потребує встановлення за правилами цього Кодексу.

    На прохання компетентного органу іноземної держави під час
    виконання на території України запиту (доручення) про міжнародну
    правову допомогу може застосовуватися іноземне процесуальне
    законодавство, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на
    обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
    { Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
    ( 6834-10 ) від 16.04.84; Законом N 3529-VI ( 3529-17 ) від
    16.06.2011 }

    Стаття 4. Обов’язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин

    Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах
    своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку
    виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів
    до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і
    до їх покарання.

    Стаття 5. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше
    ніж на підставах і в порядку, встановлених законом

    Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на
    підставах і в порядку, встановлених законом.

    Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в
    кримінальній справі

    Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа
    підлягає закриттю:
    1) за відсутністю події злочину;
    2) за відсутністю в діянні складу злочину;

    { Пункт 3 частини першої статті 6 виключено на підставі
    Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 }

    { Пункт 4 частини першої статті 6 виключено на підставі
    Закону N 3465-VI ( 3465-17 ) від 02.06.2011 }

    5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно
    небезпечного діяння одинадцятирічного віку;
    6) за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у
    справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім
    випадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 статті 27 цього Кодексу;
    7) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути
    порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли
    прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності
    скарги потерпілого (частина 3 статті 27 цього Кодексу);
    8) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в
    справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення
    справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
    9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що
    набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття
    справи з тієї ж підстави;
    10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу
    дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж
    обвинуваченню;
    11) якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є
    нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора;
    12) стосовно злочину, щодо якого не отримано згоди держави,
    яка видала особу.

    ( Частину другу статті 6 виключено на підставі Закону
    N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Якщо обставини, зазначені в пунктах 1 і 2 частини першої цієї
    статті, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить
    розгляд справи до кінця і постановляє виправдувальний вирок.

    { Частину четверту статті 6 виключено на підставі Закону
    N 3465-VI ( 3465-17 ) від 02.06.2011 }

    У разі наявності достатніх підстав вважати, що суспільно
    небезпечне діяння вчинено особою, яка досягла одинадцяти років,
    але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна
    відповідальність, по факту цього діяння порушується кримінальна
    справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому статтею
    7-3 цього Кодексу.

    Якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства або
    перевірки, що проводилась на підставах, передбачених частиною 4
    статті 97 цього Кодексу, поряд з обставинами, зазначеними у
    пунктах 1, 2, 6, 7, 9-11 частини 1 цієї статті, що виключають
    провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені
    ознаки адміністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий,
    прокурор, суд або суддя зобов’язані направити відповідні матеріали
    органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про
    таке адміністративне правопорушення.
    { Стаття 6 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
    10.09.62, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 3351-12 від
    30.06.93, N 3787-12 від 23.12.93, N 358/95-ВР від 05.10.95,
    N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від
    21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 )
    від 12.07.2001, N 2286-VI ( 2286-17 ) від 21.05.2010, N 3465-VI
    ( 3465-17 ) від 02.06.2011 }

    Стаття 6-1. Порядок звільнення від покарання внаслідок амністії

    Суд вправі звільнити засудженого від відбування покарання
    внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за
    вчинене діяння.

    Рішення про застосування чи незастосування амністії
    приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після
    ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про
    поведінку засудженого за час відбування покарання.

    Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи
    наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за
    вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє
    обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

    Якщо в ході судового слідства поряд з обставиною,
    передбаченою частиною третьою цієї статті, в діянні особи будуть
    виявлені ознаки адміністративного правопорушення, суд або суддя
    зобов’язані направити відповідні матеріали органу (посадовій
    особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне
    правопорушення.
    { Кодекс доповнено статтею 6-1 згідно із Законом N 3465-VI
    ( 3465-17 ) від 02.06.2011 }

    Стаття 7. Порядок звільнення від кримінальної
    відповідальності і від покарання внаслідок
    зміни обстановки

    Суд вправі звільнити підсудного від кримінальної
    відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в
    суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило
    суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно
    небезпечною.
    Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності
    підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України
    ( 2341-14 ), складає мотивовану постанову про направлення справи
    до суду для вирішення питання про звільнення особи від
    кримінальної відповідальності.
    За наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального
    кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним
    висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про
    закриття справи.
    При закритті кримінальної справи з цих підстав мають
    додержуватися вимоги, зазначені в частинах 2 і 3 статті 7-1 цього
    Кодексу.
    Суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка
    вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що
    з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до
    праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати
    суспільно небезпечною.
    Особа також може бути за вироком суду звільнена від
    відповідальності чи покарання на підставах, передбачених статтями
    49 і 74 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
    ( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX
    ( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,
    Законами N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93, N 2533-III
    ( 2533-14 ) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001,
    N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи у зв’язку з дійовим
    каяттям, з примиренням обвинуваченого,
    підсудного з потерпілим, із застосуванням
    примусових заходів виховного характеру, з
    передачею особи на поруки або із закінченням
    строків давності

    Провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у
    зв’язку:
    1) з дійовим каяттям;
    2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;
    3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів
    виховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 цього
    Кодексу;
    4) з передачею особи на поруки колективу підприємства,
    установи чи організації;
    5) із закінченням строків давності.
    До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути
    роз’яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від
    кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття
    справи з цієї підстави.
    Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначених
    у цій статті, не допускається, якщо обвинувачений, підсудний
    проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі
    продовжується в звичайному порядку.
    Прокурор або слідчий в разі винесення постанови про
    направлення справи до суду у випадках, передбачених у частині
    першій статті 7-1 цього Кодексу, повинні ознайомити
    обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представника
    з названою постановою, а в разі їх вимоги — з усіма матеріалами
    справи та роз’яснити їх права, передбачені цим Кодексом.
    ( Кодекс доповнено статтею 7-1 згідно з Указом ПВР N 1851-IX
    ( 1851-09 ) від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Указом
    ПВР N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII
    ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 3787-XII ( 3787-12 ) від 23.12.93,
    N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Стаття 7-2. Порядок звільнення від кримінальної
    відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

    Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності
    підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України
    ( 2341-14 ), вправі своєю мотивованою постановою направити
    кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення
    обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
    За наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального
    кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним
    висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про
    закриття справи.
    ( Кодекс доповнено статтею 7-2 згідно з Указом ПВР N 1851-IX
    ( 1851-09 ) від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Указом
    ПВР N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 3351-XII
    ( 3351-12 ) від 30.06.93, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 —
    набуває чинності з 29.06.2001, в редакції Закону N 2670-III
    ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Стаття 7-3. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні
    діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з
    якого можлива кримінальна відповідальність

    Особу у віці від одинадцяти років, яка підозрюється у
    вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки
    діяння, за яке Кримінальним кодексом України ( 2341-14 )
    передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п’ять років, і
    яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна
    відповідальність, і щодо якої достатньо підстав вважати, що вона
    буде ухилятися від слідства і суду або від виконання процесуальних
    рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати
    протиправну діяльність, може бути поміщено у
    приймальник-розподільник для дітей строком до 30 діб. Цей строк за
    наявності підстав може бути продовжено рішенням суду ще до 30 діб.
    Питання щодо поміщення такої особи у приймальник-розподільник для
    дітей вирішується судом за поданням слідчого або органу дізнання
    за згодою прокурора, з урахуванням особливостей, передбачених
    частинами третьою і четвертою статті 447 цього Кодексу, негайно.
    На рішення суду прокурором, законним представником, захисником
    неповнолітнього та самим неповнолітнім протягом трьох діб з дня
    ухвалення такого рішення може бути подана апеляція до апеляційного
    суду. Подача апеляції не зупиняє виконання рішення суду про
    поміщення дитини у приймальник-розподільник для дітей.

    Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно
    небезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років і
    до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність,
    виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування
    до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа
    разом з постановою направляється прокурору.

    Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його
    батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи
    прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами
    справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника.

    { Частину четверту статті 7-3 виключено на підставі Закону
    N 2507-VI ( 2507-17 ) від 09.09.2010 }

    Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно
    небезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досягла
    одинадцятирічного віку, виносить постанову про закриття справи з
    додержанням вимог частини третьої цієї статті, про що повідомляє
    прокурора і службу в справах дітей за місцем проживання дитини.
    { Кодекс доповнено статтею 7-3 згідно із Законом N 3787-XII
    ( 3787-12 ) від 23.12.93, із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 — набуває чинності з
    29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001, N 609-V
    ( 609-16 ) від 07.02.2007, N 2507-VI ( 2507-17 ) від 09.09.2010 }

    Стаття 8. Порядок звільнення від кримінальної
    відповідальності у зв’язку з примиренням
    обвинуваченого, підсудного з потерпілим

    Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за
    наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального кодексу
    України ( 2341-14 ), винести мотивовану постанову про направлення
    справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого
    від кримінальної відповідальності.
    За наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального
    кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним
    висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про
    закриття справи.
    ( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX
    ( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) 16.04.84, Законом
    N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93, в редакції Закону N 2670-III
    ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Стаття 9. Порядок звільнення від кримінальної
    відповідальності із застосуванням до
    неповнолітнього примусових заходів виховного характеру

    Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі,
    передбаченій частиною першою статті 97 Кримінального кодексу
    України ( 2341-14 ), виносять мотивовану постанову про направлення
    справи до суду для вирішення питання про звільнення
    неповнолітнього від кримінальної відповідальності. У цьому разі
    неповнолітньому, з додержанням вимог статей 438 і 440 цього
    Кодексу, пред’являється обвинувачення і після винесення постанови
    пред’являються всі матеріали справи. Справа із списком осіб, які
    підлягають виклику до суду, надсилається до суду прокурором.
    За наявності підстав, зазначених у частині першій статті 97
    Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з
    обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить
    постанову про закриття справи.
    ( Стаття 9 в редакції Закону N 3787-XII ( 3787-12 ) від 23.12.93,
    із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від
    12.07.2001 )

    Стаття 10. Порядок звільнення від кримінальної
    відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки

    Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за
    наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу
    України ( 2341-14 ), своєю вмотивованою постановою направити
    справу в суд для вирішення питання про звільнення обвинуваченого
    від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки
    колективу підприємства, установи чи організації за їхнім
    клопотанням про це, прийнятим на загальних зборах. Протокол
    загальних зборів додається до справи.
    За клопотанням колективу прокурор, слідчий інформують збори
    про обставини вчиненого злочину невеликої або середньої тяжкості.
    За наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального
    кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним
    висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про
    закриття справи.
    Суд, прокурор, слідчий зобов’язані повідомити колектив про
    передачу їм особи на поруки.
    ( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX
    ( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,
    Законами N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93, N 2670-III
    ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Стаття 11. Відмова в передачі на поруки

    При наявності обставин, які відповідно до статті 47
    Кримінального кодексу України виключають передачу особи на поруки,
    суд, прокурор, слідчий відмовляють в клопотанні про передачу особи
    на поруки і повідомляють про мотиви відхилення клопотання.
    Пошук Знайти слова на сторiнцi: Шукати

    тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи…

    Ответить

26. Всього віршів на сайті: 4657

    Вірш про кохання № 5890

    ПРО НАС
    Любов жива у нас з тобою,
    Гуляли сніжною зимою,
    Ішли по вулиці щасливі,
    Ще зовсім юні і красиві.
    У парі добре,ми це знали
    І ранок разом зустрічали,
    Були хорошими стосунки,
    Розмови теплі,поцілунки.
    Весною квіти дарував,
    Тебе ласкаво обнімав.
    Високо в небі зорі ясні
    Недовго сяяли і гасли.
    Пливли у човнику рікою,
    Заснули тихо під вербою.
    І схожий сон приснився нам,
    Що ми заходимо у храм.
    У ньому тиша,світло ясне,
    Палає свічка і не гасне.
    І гарний ангел нам сказав:
    ПОБУДТЕ ТУТ,Я ВАС ЧЕКАВ…….

    розмістив ОЛЕГ Т. вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5887

    Любима
    Як би ти знала Люба моя,
    Як сильно тебе я люблю,
    I не знаю киця мила,
    Як без тебе я проживу.

    Весь час коли був я з тобою,
    Так добре було менi,
    А зараз моє серце покою немає,
    I дуже сумно на душi.

    Не сплю, не їм i не гуляю,
    Не знаю, що робить менi,
    За тобою сильно я скучаю,
    I часто ти приходиш у вісні.

    Не знаю чи полюблю,
    Когось ще так як тебе,
    I нiколи тебе не розлюблю,
    Рiдне сонечко Ти моє.

    розмістив Sersh вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5886

    ”Л І Р И К А”
    Де рій бджолиний, біля тину,
    Вербових китиць наместини,
    Де звив гніздо собі лелека,
    Поривом вітру, із далека,
    Наге та ніжне, як було,
    До нас ,кохання принесло.
    Воно летіло і співало,
    У губи ніжно цілувало,
    До серця міцно пригортало
    І обіцяло.., обіцяло.
    Весняним цвітом все буяло,
    І те кохання зрад не знало,
    Допоки із міцних оков,
    На волю вибралась любов.
    -”Я на цім світі головніша,
    Я більш глибока, я щиріша,
    Я зріла…”
    І розказати захотіла,
    Кого й коли вона любила.
    Відкрила серце й душу в полі,
    Там усього було доволі:
    Любов до моря, до родини,
    До гір високих і до Батьківщини,
    Та ніжно посміхнулося кохання:
    ”-Але любов не може бути рання,
    Коли весна і молодії люди,
    Вдихають запахи її на повні груди,
    І цілу ніч, до самого світання,
    В очах не згасне ніжне хвилювання,
    Коли єство затьмарює бажання,
    У нашім краї називається — кохання.

    розмістив СалаВКи вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5885

    ” Якби Кобзар заговорив”
    ”Більше бути не можу
    Нести муки свої.
    Я навік ,сиротою,
    На Чернечій горі,
    Відрікаюся люде,
    Я лаврових вінків,
    І в залізні кайдани,
    З золотих ланцюгів,
    Повернутися хочу,
    У родину свою,
    В убогу хатину,
    У вишневім раю.
    Я б своїх діток не родив,
    Не в світ іти -благословляв,
    Думки б свої перекроїв,
    Та й на парері змалював.
    Щоб злії люди не ламали,
    Не рвали вірші на куски,
    З трибун високих не кричали
    Й кусками тими не кидали
    У свій народ. Хто дав вам право?!
    Де ваша совість? Як товар,
    Продали ви її і зраду,
    За руку привели у владу,
    Їй сотворили п’ядестал.
    Негідники взялись за справу,
    В напій підсипали отраву,
    Усю Вкраїну розікрали,
    Тепер-полізли на алтар.
    Нічого в них нема св’ятого,
    Лиш знають брати хабарі,
    За гріш продали батька свого,
    Щоб залишитись при дворі,
    Я більше бути тут неможу,
    Зніміть лаврового вінка,
    Облиште витоптану душу,
    Для вас поета більш нема. CалаВКи

    розмістив СалаВКи вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5884

    Ми зовсім різні з тобою,
    І маєм свою мету,
    Та залишатись собою немає часу я йду,
    Я йду назавжди від тебе,
    Я покидаю тебе,
    Не обіжайся на мене,
    Повір любила тебе,
    За все любила на світі,
    та зрозуміла одне,
    нам не судилось зустрітись,
    Но ми зустрілись і все…..
    Все,що було лиш між нами,
    Більше немає ніде,
    Ми тепер стали чужими….
    Я йду від тебе а ти,
    Не розумієш що сталось,
    Та з часом все ти поймеш,
    “Тобі завдала я болю,
    Ти ненавидиш мене,
    Та несуди так суворо,
    Вибач як зможеш мене!”
    Ми розійдемось навіки,
    Ти непобачиш мене,
    Я незустрінусь з тобою,
    Ми тепер зовсім чужі.
    Спогадів більше немає,
    Я зруйнувала усе,
    “Я просто хотіла любові,
    Я просто хотіла тепла,
    Я бути хотіла з тобою,
    А в тебе все часу нема”
    Та знай я не люблю чекати,
    А може не вмію лише,
    Одне тобі хочу сказати
    “пробач”якщо зможеш мене!

    розмістив Винник Іра(Iruska) вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5883

    Серед безлічі думок,
    В океані суму й щастя,
    Через терни до зірок,
    Дивна стежка простяглася.

    Хтось її мина зумисно,
    Хтось на неї й не ступа,
    Комусь іти було вже пізно,
    На півдорозі хтось зверта.

    Але боятися не треба,
    Твій шлях підкажуть почуття,
    Й душа злітатиме до неба,
    Бо назад немає вороття.

    Про цю стежину чули всі,
    Вона — не зрада, не провалля.
    Хай знає кожен в майбутті,
    Що ім’я її — КОХАННЯ!!!

    розмістив Віталік С. вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5882

    Пробач мене за те, що розлюбила я тебе. Пробач мене за те, що не полюбив мене. Пробач мене за те, що іншого знайшла. Пробач мене за те, що тебе забулая. {Присвячено Л.А.}

    розмістив Алінка П. вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5880

    Наперекір вітрам і болю,
    І всьому злу наперекір
    Я намагалась вирватись на волю,
    З робити все, щоб поруч буть,повір.
    Летіла вихором до тебе,
    І відчувала я пекельний щем.
    Я піднімалась з пилом в небо,
    А потім падала з дощем.
    Перетворилась я на роси,
    І залишалась на землі,
    Мені здавалось,наче сльози
    Лились з очей твоїх рясні.
    Дощем була,і падала із неба,
    А потім плавала в ріці.
    Спустилась з снігом я до тебе
    Й померла на твоїй щоці.

    розмістив Стоян Анастасія вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5878

    Її волосся біле-кучеряве,
    І запах в неї притягучий-
    До нестями сексуальний,
    А на обличчі-очі, ясні і прозорі,
    В яких є погляд, ніжний-загадковий,
    Солодкі губки, посмішка красива,
    І це усе про Тебе моя дівчина мила!

    розмістив Sersh вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5877

    Весна
    Кінець весни початок літа,
    А навкруги усе, в біло –рожевім цвіті,
    Таке яскраве і чудове,
    У цей весняний день казковий.

    Будь Любима ти щаслива, здорова, мила,
    Як завжди неповторима,
    І до нестями так красива,
    Будь така- казкова, як оця весна, що є навколо!

    розмістив Sersh вірш про кохання
    вірші про кохання
    Всього віршів на сайті: 4657

    Вірш про кохання № 5890

    ПРО НАС
    Любов жива у нас з тобою,
    Гуляли сніжною зимою,
    Ішли по вулиці щасливі,
    Ще зовсім юні і красиві.
    У парі добре,ми це знали
    І ранок разом зустрічали,
    Були хорошими стосунки,
    Розмови теплі,поцілунки.
    Весною квіти дарував,
    Тебе ласкаво обнімав.
    Високо в небі зорі ясні
    Недовго сяяли і гасли.
    Пливли у човнику рікою,
    Заснули тихо під вербою.
    І схожий сон приснився нам,
    Що ми заходимо у храм.
    У ньому тиша,світло ясне,
    Палає свічка і не гасне.
    І гарний ангел нам сказав:
    ПОБУДТЕ ТУТ,Я ВАС ЧЕКАВ…….

    розмістив ОЛЕГ Т. вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5887

    Любима
    Як би ти знала Люба моя,
    Як сильно тебе я люблю,
    I не знаю киця мила,
    Як без тебе я проживу.

    Весь час коли був я з тобою,
    Так добре було менi,
    А зараз моє серце покою немає,
    I дуже сумно на душi.

    Не сплю, не їм i не гуляю,
    Не знаю, що робить менi,
    За тобою сильно я скучаю,
    I часто ти приходиш у вісні.

    Не знаю чи полюблю,
    Когось ще так як тебе,
    I нiколи тебе не розлюблю,
    Рiдне сонечко Ти моє.

    розмістив Sersh вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5886

    ”Л І Р И К А”
    Де рій бджолиний, біля тину,
    Вербових китиць наместини,
    Де звив гніздо собі лелека,
    Поривом вітру, із далека,
    Наге та ніжне, як було,
    До нас ,кохання принесло.
    Воно летіло і співало,
    У губи ніжно цілувало,
    До серця міцно пригортало
    І обіцяло.., обіцяло.
    Весняним цвітом все буяло,
    І те кохання зрад не знало,
    Допоки із міцних оков,
    На волю вибралась любов.
    -”Я на цім світі головніша,
    Я більш глибока, я щиріша,
    Я зріла…”
    І розказати захотіла,
    Кого й коли вона любила.
    Відкрила серце й душу в полі,
    Там усього було доволі:
    Любов до моря, до родини,
    До гір високих і до Батьківщини,
    Та ніжно посміхнулося кохання:
    ”-Але любов не може бути рання,
    Коли весна і молодії люди,
    Вдихають запахи її на повні груди,
    І цілу ніч, до самого світання,
    В очах не згасне ніжне хвилювання,
    Коли єство затьмарює бажання,
    У нашім краї називається — кохання.

    розмістив СалаВКи вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5885

    ” Якби Кобзар заговорив”
    ”Більше бути не можу
    Нести муки свої.
    Я навік ,сиротою,
    На Чернечій горі,
    Відрікаюся люде,
    Я лаврових вінків,
    І в залізні кайдани,
    З золотих ланцюгів,
    Повернутися хочу,
    У родину свою,
    В убогу хатину,
    У вишневім раю.
    Я б своїх діток не родив,
    Не в світ іти -благословляв,
    Думки б свої перекроїв,
    Та й на парері змалював.
    Щоб злії люди не ламали,
    Не рвали вірші на куски,
    З трибун високих не кричали
    Й кусками тими не кидали
    У свій народ. Хто дав вам право?!
    Де ваша совість? Як товар,
    Продали ви її і зраду,
    За руку привели у владу,
    Їй сотворили п’ядестал.
    Негідники взялись за справу,
    В напій підсипали отраву,
    Усю Вкраїну розікрали,
    Тепер-полізли на алтар.
    Нічого в них нема св’ятого,
    Лиш знають брати хабарі,
    За гріш продали батька свого,
    Щоб залишитись при дворі,
    Я більше бути тут неможу,
    Зніміть лаврового вінка,
    Облиште витоптану душу,
    Для вас поета більш нема. CалаВКи

    розмістив СалаВКи вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5884

    Ми зовсім різні з тобою,
    І маєм свою мету,
    Та залишатись собою немає часу я йду,
    Я йду назавжди від тебе,
    Я покидаю тебе,
    Не обіжайся на мене,
    Повір любила тебе,
    За все любила на світі,
    та зрозуміла одне,
    нам не судилось зустрітись,
    Но ми зустрілись і все…..
    Все,що було лиш між нами,
    Більше немає ніде,
    Ми тепер стали чужими….
    Я йду від тебе а ти,
    Не розумієш що сталось,
    Та з часом все ти поймеш,
    “Тобі завдала я болю,
    Ти ненавидиш мене,
    Та несуди так суворо,
    Вибач як зможеш мене!”
    Ми розійдемось навіки,
    Ти непобачиш мене,
    Я незустрінусь з тобою,
    Ми тепер зовсім чужі.
    Спогадів більше немає,
    Я зруйнувала усе,
    “Я просто хотіла любові,
    Я просто хотіла тепла,
    Я бути хотіла з тобою,
    А в тебе все часу нема”
    Та знай я не люблю чекати,
    А може не вмію лише,
    Одне тобі хочу сказати
    “пробач”якщо зможеш мене!

    розмістив Винник Іра(Iruska) вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5883

    Серед безлічі думок,
    В океані суму й щастя,
    Через терни до зірок,
    Дивна стежка простяглася.

    Хтось її мина зумисно,
    Хтось на неї й не ступа,
    Комусь іти було вже пізно,
    На півдорозі хтось зверта.

    Але боятися не треба,
    Твій шлях підкажуть почуття,
    Й душа злітатиме до неба,
    Бо назад немає вороття.

    Про цю стежину чули всі,
    Вона — не зрада, не провалля.
    Хай знає кожен в майбутті,
    Що ім’я її — КОХАННЯ!!!

    розмістив Віталік С. вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5882

    Пробач мене за те, що розлюбила я тебе. Пробач мене за те, що не полюбив мене. Пробач мене за те, що іншого знайшла. Пробач мене за те, що тебе забулая. {Присвячено Л.А.}

    розмістив Алінка П. вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5880

    Наперекір вітрам і болю,
    І всьому злу наперекір
    Я намагалась вирватись на волю,
    З робити все, щоб поруч буть,повір.
    Летіла вихором до тебе,
    І відчувала я пекельний щем.
    Я піднімалась з пилом в небо,
    А потім падала з дощем.
    Перетворилась я на роси,
    І залишалась на землі,
    Мені здавалось,наче сльози
    Лились з очей твоїх рясні.
    Дощем була,і падала із неба,
    А потім плавала в ріці.
    Спустилась з снігом я до тебе
    Й померла на твоїй щоці.

    розмістив Стоян Анастасія вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5878

    Її волосся біле-кучеряве,
    І запах в неї притягучий-
    До нестями сексуальний,
    А на обличчі-очі, ясні і прозорі,
    В яких є погляд, ніжний-загадковий,
    Солодкі губки, посмішка красива,
    І це усе про Тебе моя дівчина мила!

    розмістив Sersh вірш про кохання
    вірші про кохання

    Вірш про кохання № 5877

    Весна
    Кінець весни початок літа,
    А навкруги усе, в біло –рожевім цвіті,
    Таке яскраве і чудове,
    У цей весняний день казковий.

    Будь Любима ти щаслива, здорова, мила,
    Як завжди неповторима,
    І до нестями так красива,
    Будь така- казкова, як оця весна, що є навколо!

    розмістив Sersh вірш про кохання
    вірші про кохання

    Ответить

27. По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.
    Стан високий, лист широкий —
    Нащо зеленіє?
    Кругом поле, як те море
    Широке, синіє.
    Чумак іде, подивиться
    Та й голову схилить;
    Чабан вранці з сопілкою
    Сяде на могилі,
    Подивиться — серце ниє:
    Кругом ні билини!
    Одна, одна, як сирота
    На чужині, гине!

    Хто ж викохав тонку, гнучку
    В степу погибати?
    Постривайте, все розкажу,
    Слухайте ж, дівчата.
    Полюбила чорнобрива
    Козака дівчина.
    Полюбила — не спинила,
    Пішов та й загинув…
    Якби знала, що покине,—
    Була б не любила;
    Якби знала, що загине,—
    Була б не пустила;
    Якби знала, не ходила б
    Пізно за водою,
    Не стояла б до півночі
    З милим під вербою;
    Якби знала!..

    І то лихо —
    Попереду знати,
    Що нам в світі зустрінеться.
    Не знайте, дівчата!
    Не питайте свою долю…
    Само серце знає,
    Кого любить… Нехай в’яне,
    Поки закопають!
    Бо не довго, чорнобриві,
    Карі оченята;
    Біле личко червоніє
    Не довго, дівчата!
    До полудня, та й зав’яне,
    Брови полиняють…
    Кохайтеся ж, любітеся,

    Як серденько знає.
    Защебече соловейко
    В лузі на калині, —
    Заспіває козаченько,
    Ходя по долині.
    Виспівує, поки вийде
    Чорнобрива з хати;
    А він її запитає:
    «Чи не била мати?»
    Стануть собі, обіймуться, —
    Співа соловейко;
    Послухають, розійдуться,—
    Обоє раденькі.
    Ніхто того не побачить,
    Ніхто не спитає:
    «Де ти була, що робила?»
    Сама собі знає.
    Любилася, кохалася,
    А серденько мліло:
    Воно чуло недоленьку,
    А сказать не вміло.
    Не сказало — осталася,
    День і ніч воркує,
    Як голубка без голуба,
    А ніхто не чує.
    Не щебече соловейко
    В лузі над водою,
    Не співає чорнобрива,
    Стоя під вербою;
    Не співає,— як сирота,
    Білим світом нудить.
    Без милого батько, мати —
    Як чужії люде.
    Без милого сонце світить —
    Як ворог сміється;
    Без милого скрізь могила…
    А серденько б’ється!

    Минув і рік, минув другий
    Козака немає;
    Сохне вона, як квіточка, —
    Ніхто не питає.
    «Чого в’янеш, моя доню?» —
    Мати не спитала,
    За старого, багатого
    Нищечком єднала.
    «Іди, доню,— каже мати,—
    Не вік дівовати.
    Він багатий, одинокий —
    Будеш пановати».

    «Не хочу я пановати,
    Не піду я, мамо!
    Рушниками, що придбала,
    Спусти мене в яму.
    Нехай попи заспівають,
    А дружки поплачуть:
    Легше мені в труні лежать,
    Ніж його побачить».

    Не слухала стара мати,
    Робила, що знала;
    Все бачила чорнобрива,
    Сохла і мовчала.
    Пішла вночі до ворожки,
    Щоб поворожити:
    Чи довго їй на сім світі
    Без милого жити?
    «Бабусенько, голубонько,
    Серце моє, ненько!
    Скажи мені щиру правду,
    Де милий-серденько?
    Чи жив, здоров, чи він любить,
    Чи забув-покинув?
    Скажи ж мені, де мій милий?
    Край світа полину!
    Бабусенько, голубонько,
    Скажи, коли знаєш!
    Бо видає мене мати
    За старого заміж.

    Любить його, моя сиза,
    Серце не навчити.
    Пішла б же я утопилась —
    Жаль душу згубити.
    Коли нежив чорнобривий,
    Зроби, моя пташко,
    Щоб додому не вернулась…
    Тяжко мені, тяжко!
    Там старий жде з старостами…
    Скажи ж мою долю».
    «Добре, доню; спочинь трошки..
    Чини ж мою волю.
    Сама колись дівовала,
    Теє лихо знаю;
    Минулося — навчилася,
    Людям помагаю.
    Твою долю, моя доню,
    Позаторік знала,
    Позаторік і зіллячка
    Для того придбала».

    Пішла стара, мов каламар
    Достала з полиці.
    «Ось на тобі сего дива!
    Піди до криниці;
    Поки півні не співали,
    Умийся водою,
    Випий трошки сего зілля —
    Все лихо загоїть.
    Вип’єш — біжи якомога;
    Що б там ні кричало,
    Не оглянься, поки станеш
    Аж там, де прощалась.
    Одпочинеш; а як стане
    Місяць серед неба,
    Випий ще раз; не приїде —
    Втретє випить треба.
    За перший раз, як за той рік,
    Будеш ти такою;
    А за другий — серед степу
    Тупне кінь ногою.
    Коли живий козаченько,
    То зараз прибуде.
    А за третій… моя доню,
    Не питай, що буде.
    Та ще, чуєш, не хрестися,
    Бо все піде в воду.
    Тепер же йди, подивися
    На торішню вроду».

    Взяла зілля, поклонилась:
    «Спасибі, бабусю!»
    Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні?
    Ні, вже не вернуся!»
    Пішла, вмилась, напилася,
    Мов не своя стала,
    Вдруге, втретє, та, мов сонна,
    В степу заспівала:

    «Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю,
    Рости, рости, тополенько,
    Все вгору та вгору!
    Рости тонка та висока
    До самої хмари,
    Спитай бога, чи діжду я,
    Чи не діжду пари?
    Рости, рости, подивися
    За синєє море:
    По тім боці — моя доля,
    По сім боці — горе.
    Там десь милий чорнобривий
    По полю гуляє,
    А я плачу, літа трачу,
    Його виглядаю.
    Скажи йому, моє серце,
    Що сміються люде;
    Скажи йому, що загину,
    Коли не прибуде.
    Сама хоче мене мати
    В землю заховати…
    А хто ж її головоньку
    Буде доглядати?
    Хто догляне, розпитає,
    На старість поможе?
    Мамо моя, доле моя!
    Боже милий, боже!
    Подивися, тополенько,
    Як нема — заплачеш
    До схід сонця ранісінько,
    Щоб ніхто не бачив.
    Рости ж, серце-тополенько,
    Все вгору та вгору;
    Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю!»

    Таку пісню чорнобрива
    В степу заспівала.
    Зілля дива наробило —
    Тополею стала.
    Не вернулася додому,
    Не діждала пари;
    Тонка-тонка та висока —
    До самої хмари.По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.
    Стан високий, лист широкий —
    Нащо зеленіє?
    Кругом поле, як те море
    Широке, синіє.
    Чумак іде, подивиться
    Та й голову схилить;
    Чабан вранці з сопілкою
    Сяде на могилі,
    Подивиться — серце ниє:
    Кругом ні билини!
    Одна, одна, як сирота
    На чужині, гине!

    Хто ж викохав тонку, гнучку
    В степу погибати?
    Постривайте, все розкажу,
    Слухайте ж, дівчата.
    Полюбила чорнобрива
    Козака дівчина.
    Полюбила — не спинила,
    Пішов та й загинув…
    Якби знала, що покине,—
    Була б не любила;
    Якби знала, що загине,—
    Була б не пустила;
    Якби знала, не ходила б
    Пізно за водою,
    Не стояла б до півночі
    З милим під вербою;
    Якби знала!..

    І то лихо —
    Попереду знати,
    Що нам в світі зустрінеться.
    Не знайте, дівчата!
    Не питайте свою долю…
    Само серце знає,
    Кого любить… Нехай в’яне,
    Поки закопають!
    Бо не довго, чорнобриві,
    Карі оченята;
    Біле личко червоніє
    Не довго, дівчата!
    До полудня, та й зав’яне,
    Брови полиняють…
    Кохайтеся ж, любітеся,

    Як серденько знає.
    Защебече соловейко
    В лузі на калині, —
    Заспіває козаченько,
    Ходя по долині.
    Виспівує, поки вийде
    Чорнобрива з хати;
    А він її запитає:
    «Чи не била мати?»
    Стануть собі, обіймуться, —
    Співа соловейко;
    Послухають, розійдуться,—
    Обоє раденькі.
    Ніхто того не побачить,
    Ніхто не спитає:
    «Де ти була, що робила?»
    Сама собі знає.
    Любилася, кохалася,
    А серденько мліло:
    Воно чуло недоленьку,
    А сказать не вміло.
    Не сказало — осталася,
    День і ніч воркує,
    Як голубка без голуба,
    А ніхто не чує.
    Не щебече соловейко
    В лузі над водою,
    Не співає чорнобрива,
    Стоя під вербою;
    Не співає,— як сирота,
    Білим світом нудить.
    Без милого батько, мати —
    Як чужії люде.
    Без милого сонце світить —
    Як ворог сміється;
    Без милого скрізь могила…
    А серденько б’ється!

    Минув і рік, минув другий
    Козака немає;
    Сохне вона, як квіточка, —
    Ніхто не питає.
    «Чого в’янеш, моя доню?» —
    Мати не спитала,
    За старого, багатого
    Нищечком єднала.
    «Іди, доню,— каже мати,—
    Не вік дівовати.
    Він багатий, одинокий —
    Будеш пановати».

    «Не хочу я пановати,
    Не піду я, мамо!
    Рушниками, що придбала,
    Спусти мене в яму.
    Нехай попи заспівають,
    А дружки поплачуть:
    Легше мені в труні лежать,
    Ніж його побачить».

    Не слухала стара мати,
    Робила, що знала;
    Все бачила чорнобрива,
    Сохла і мовчала.
    Пішла вночі до ворожки,
    Щоб поворожити:
    Чи довго їй на сім світі
    Без милого жити?
    «Бабусенько, голубонько,
    Серце моє, ненько!
    Скажи мені щиру правду,
    Де милий-серденько?
    Чи жив, здоров, чи він любить,
    Чи забув-покинув?
    Скажи ж мені, де мій милий?
    Край світа полину!
    Бабусенько, голубонько,
    Скажи, коли знаєш!
    Бо видає мене мати
    За старого заміж.

    Любить його, моя сиза,
    Серце не навчити.
    Пішла б же я утопилась —
    Жаль душу згубити.
    Коли нежив чорнобривий,
    Зроби, моя пташко,
    Щоб додому не вернулась…
    Тяжко мені, тяжко!
    Там старий жде з старостами…
    Скажи ж мою долю».
    «Добре, доню; спочинь трошки..
    Чини ж мою волю.
    Сама колись дівовала,
    Теє лихо знаю;
    Минулося — навчилася,
    Людям помагаю.
    Твою долю, моя доню,
    Позаторік знала,
    Позаторік і зіллячка
    Для того придбала».

    Пішла стара, мов каламар
    Достала з полиці.
    «Ось на тобі сего дива!
    Піди до криниці;
    Поки півні не співали,
    Умийся водою,
    Випий трошки сего зілля —
    Все лихо загоїть.
    Вип’єш — біжи якомога;
    Що б там ні кричало,
    Не оглянься, поки станеш
    Аж там, де прощалась.
    Одпочинеш; а як стане
    Місяць серед неба,
    Випий ще раз; не приїде —
    Втретє випить треба.
    За перший раз, як за той рік,
    Будеш ти такою;
    А за другий — серед степу
    Тупне кінь ногою.
    Коли живий козаченько,
    То зараз прибуде.
    А за третій… моя доню,
    Не питай, що буде.
    Та ще, чуєш, не хрестися,
    Бо все піде в воду.
    Тепер же йди, подивися
    На торішню вроду».

    Взяла зілля, поклонилась:
    «Спасибі, бабусю!»
    Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні?
    Ні, вже не вернуся!»
    Пішла, вмилась, напилася,
    Мов не своя стала,
    Вдруге, втретє, та, мов сонна,
    В степу заспівала:

    «Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю,
    Рости, рости, тополенько,
    Все вгору та вгору!
    Рости тонка та висока
    До самої хмари,
    Спитай бога, чи діжду я,
    Чи не діжду пари?
    Рости, рости, подивися
    За синєє море:
    По тім боці — моя доля,
    По сім боці — горе.
    Там десь милий чорнобривий
    По полю гуляє,
    А я плачу, літа трачу,
    Його виглядаю.
    Скажи йому, моє серце,
    Що сміються люде;
    Скажи йому, що загину,
    Коли не прибуде.
    Сама хоче мене мати
    В землю заховати…
    А хто ж її головоньку
    Буде доглядати?
    Хто догляне, розпитає,
    На старість поможе?
    Мамо моя, доле моя!
    Боже милий, боже!
    Подивися, тополенько,
    Як нема — заплачеш
    До схід сонця ранісінько,
    Щоб ніхто не бачив.
    Рости ж, серце-тополенько,
    Все вгору та вгору;
    Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю!»

    Таку пісню чорнобрива
    В степу заспівала.
    Зілля дива наробило —
    Тополею стала.
    Не вернулася додому,
    Не діждала пари;
    Тонка-тонка та висока —
    До самої хмари.
    По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.

    [1839, С.-Петербург]По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.
    Стан високий, лист широкий —
    Нащо зеленіє?
    Кругом поле, як те море
    Широке, синіє.
    Чумак іде, подивиться
    Та й голову схилить;
    Чабан вранці з сопілкою
    Сяде на могилі,
    Подивиться — серце ниє:
    Кругом ні билини!
    Одна, одна, як сирота
    На чужині, гине!

    Хто ж викохав тонку, гнучку
    В степу погибати?
    Постривайте, все розкажу,
    Слухайте ж, дівчата.
    Полюбила чорнобрива
    Козака дівчина.
    Полюбила — не спинила,
    Пішов та й загинув…
    Якби знала, що покине,—
    Була б не любила;
    Якби знала, що загине,—
    Була б не пустила;
    Якби знала, не ходила б
    Пізно за водою,
    Не стояла б до півночі
    З милим під вербою;
    Якби знала!..

    І то лихо —
    Попереду знати,
    Що нам в світі зустрінеться.
    Не знайте, дівчата!
    Не питайте свою долю…
    Само серце знає,
    Кого любить… Нехай в’яне,
    Поки закопають!
    Бо не довго, чорнобриві,
    Карі оченята;
    Біле личко червоніє
    Не довго, дівчата!
    До полудня, та й зав’яне,
    Брови полиняють…
    Кохайтеся ж, любітеся,

    Як серденько знає.
    Защебече соловейко
    В лузі на калині, —
    Заспіває козаченько,
    Ходя по долині.
    Виспівує, поки вийде
    Чорнобрива з хати;
    А він її запитає:
    «Чи не била мати?»
    Стануть собі, обіймуться, —
    Співа соловейко;
    Послухають, розійдуться,—
    Обоє раденькі.
    Ніхто того не побачить,
    Ніхто не спитає:
    «Де ти була, що робила?»
    Сама собі знає.
    Любилася, кохалася,
    А серденько мліло:
    Воно чуло недоленьку,
    А сказать не вміло.
    Не сказало — осталася,
    День і ніч воркує,
    Як голубка без голуба,
    А ніхто не чує.
    Не щебече соловейко
    В лузі над водою,
    Не співає чорнобрива,
    Стоя під вербою;
    Не співає,— як сирота,
    Білим світом нудить.
    Без милого батько, мати —
    Як чужії люде.
    Без милого сонце світить —
    Як ворог сміється;
    Без милого скрізь могила…
    А серденько б’ється!

    Минув і рік, минув другий
    Козака немає;
    Сохне вона, як квіточка, —
    Ніхто не питає.
    «Чого в’янеш, моя доню?» —
    Мати не спитала,
    За старого, багатого
    Нищечком єднала.
    «Іди, доню,— каже мати,—
    Не вік дівовати.
    Він багатий, одинокий —
    Будеш пановати».

    «Не хочу я пановати,
    Не піду я, мамо!
    Рушниками, що придбала,
    Спусти мене в яму.
    Нехай попи заспівають,
    А дружки поплачуть:
    Легше мені в труні лежать,
    Ніж його побачить».

    Не слухала стара мати,
    Робила, що знала;
    Все бачила чорнобрива,
    Сохла і мовчала.
    Пішла вночі до ворожки,
    Щоб поворожити:
    Чи довго їй на сім світі
    Без милого жити?
    «Бабусенько, голубонько,
    Серце моє, ненько!
    Скажи мені щиру правду,
    Де милий-серденько?
    Чи жив, здоров, чи він любить,
    Чи забув-покинув?
    Скажи ж мені, де мій милий?
    Край світа полину!
    Бабусенько, голубонько,
    Скажи, коли знаєш!
    Бо видає мене мати
    За старого заміж.

    Любить його, моя сиза,
    Серце не навчити.
    Пішла б же я утопилась —
    Жаль душу згубити.
    Коли нежив чорнобривий,
    Зроби, моя пташко,
    Щоб додому не вернулась…
    Тяжко мені, тяжко!
    Там старий жде з старостами…
    Скажи ж мою долю».
    «Добре, доню; спочинь трошки..
    Чини ж мою волю.
    Сама колись дівовала,
    Теє лихо знаю;
    Минулося — навчилася,
    Людям помагаю.
    Твою долю, моя доню,
    Позаторік знала,
    Позаторік і зіллячка
    Для того придбала».

    Пішла стара, мов каламар
    Достала з полиці.
    «Ось на тобі сего дива!
    Піди до криниці;
    Поки півні не співали,
    Умийся водою,
    Випий трошки сего зілля —
    Все лихо загоїть.
    Вип’єш — біжи якомога;
    Що б там ні кричало,
    Не оглянься, поки станеш
    Аж там, де прощалась.
    Одпочинеш; а як стане
    Місяць серед неба,
    Випий ще раз; не приїде —
    Втретє випить треба.
    За перший раз, як за той рік,
    Будеш ти такою;
    А за другий — серед степу
    Тупне кінь ногою.
    Коли живий козаченько,
    То зараз прибуде.
    А за третій… моя доню,
    Не питай, що буде.
    Та ще, чуєш, не хрестися,
    Бо все піде в воду.
    Тепер же йди, подивися
    На торішню вроду».

    Взяла зілля, поклонилась:
    «Спасибі, бабусю!»
    Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні?
    Ні, вже не вернуся!»
    Пішла, вмилась, напилася,
    Мов не своя стала,
    Вдруге, втретє, та, мов сонна,
    В степу заспівала:

    «Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю,
    Рости, рости, тополенько,
    Все вгору та вгору!
    Рости тонка та висока
    До самої хмари,
    Спитай бога, чи діжду я,
    Чи не діжду пари?
    Рости, рости, подивися
    За синєє море:
    По тім боці — моя доля,
    По сім боці — горе.
    Там десь милий чорнобривий
    По полю гуляє,
    А я плачу, літа трачу,
    Його виглядаю.
    Скажи йому, моє серце,
    Що сміються люде;
    Скажи йому, що загину,
    Коли не прибуде.
    Сама хоче мене мати
    В землю заховати…
    А хто ж її головоньку
    Буде доглядати?
    Хто догляне, розпитає,
    На старість поможе?
    Мамо моя, доле моя!
    Боже милий, боже!
    Подивися, тополенько,
    Як нема — заплачеш
    До схід сонця ранісінько,
    Щоб ніхто не бачив.
    Рости ж, серце-тополенько,
    Все вгору та вгору;
    Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю!»

    Таку пісню чорнобрива
    В степу заспівала.
    Зілля дива наробило —
    Тополею стала.
    Не вернулася додому,
    Не діждала пари;
    Тонка-тонка та висока —
    До самої хмари.
    По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.

    [1839, С.-Петербург]По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.
    Стан високий, лист широкий —
    Нащо зеленіє?
    Кругом поле, як те море
    Широке, синіє.
    Чумак іде, подивиться
    Та й голову схилить;
    Чабан вранці з сопілкою
    Сяде на могилі,
    Подивиться — серце ниє:
    Кругом ні билини!
    Одна, одна, як сирота
    На чужині, гине!

    Хто ж викохав тонку, гнучку
    В степу погибати?
    Постривайте, все розкажу,
    Слухайте ж, дівчата.
    Полюбила чорнобрива
    Козака дівчина.
    Полюбила — не спинила,
    Пішов та й загинув…
    Якби знала, що покине,—
    Була б не любила;
    Якби знала, що загине,—
    Була б не пустила;
    Якби знала, не ходила б
    Пізно за водою,
    Не стояла б до півночі
    З милим під вербою;
    Якби знала!..

    І то лихо —
    Попереду знати,
    Що нам в світі зустрінеться.
    Не знайте, дівчата!
    Не питайте свою долю…
    Само серце знає,
    Кого любить… Нехай в’яне,
    Поки закопають!
    Бо не довго, чорнобриві,
    Карі оченята;
    Біле личко червоніє
    Не довго, дівчата!
    До полудня, та й зав’яне,
    Брови полиняють…
    Кохайтеся ж, любітеся,

    Як серденько знає.
    Защебече соловейко
    В лузі на калині, —
    Заспіває козаченько,
    Ходя по долині.
    Виспівує, поки вийде
    Чорнобрива з хати;
    А він її запитає:
    «Чи не била мати?»
    Стануть собі, обіймуться, —
    Співа соловейко;
    Послухають, розійдуться,—
    Обоє раденькі.
    Ніхто того не побачить,
    Ніхто не спитає:
    «Де ти була, що робила?»
    Сама собі знає.
    Любилася, кохалася,
    А серденько мліло:
    Воно чуло недоленьку,
    А сказать не вміло.
    Не сказало — осталася,
    День і ніч воркує,
    Як голубка без голуба,
    А ніхто не чує.
    Не щебече соловейко
    В лузі над водою,
    Не співає чорнобрива,
    Стоя під вербою;
    Не співає,— як сирота,
    Білим світом нудить.
    Без милого батько, мати —
    Як чужії люде.
    Без милого сонце світить —
    Як ворог сміється;
    Без милого скрізь могила…
    А серденько б’ється!

    Минув і рік, минув другий
    Козака немає;
    Сохне вона, як квіточка, —
    Ніхто не питає.
    «Чого в’янеш, моя доню?» —
    Мати не спитала,
    За старого, багатого
    Нищечком єднала.
    «Іди, доню,— каже мати,—
    Не вік дівовати.
    Він багатий, одинокий —
    Будеш пановати».

    «Не хочу я пановати,
    Не піду я, мамо!
    Рушниками, що придбала,
    Спусти мене в яму.
    Нехай попи заспівають,
    А дружки поплачуть:
    Легше мені в труні лежать,
    Ніж його побачить».

    Не слухала стара мати,
    Робила, що знала;
    Все бачила чорнобрива,
    Сохла і мовчала.
    Пішла вночі до ворожки,
    Щоб поворожити:
    Чи довго їй на сім світі
    Без милого жити?
    «Бабусенько, голубонько,
    Серце моє, ненько!
    Скажи мені щиру правду,
    Де милий-серденько?
    Чи жив, здоров, чи він любить,
    Чи забув-покинув?
    Скажи ж мені, де мій милий?
    Край світа полину!
    Бабусенько, голубонько,
    Скажи, коли знаєш!
    Бо видає мене мати
    За старого заміж.

    Любить його, моя сиза,
    Серце не навчити.
    Пішла б же я утопилась —
    Жаль душу згубити.
    Коли нежив чорнобривий,
    Зроби, моя пташко,
    Щоб додому не вернулась…
    Тяжко мені, тяжко!
    Там старий жде з старостами…
    Скажи ж мою долю».
    «Добре, доню; спочинь трошки..
    Чини ж мою волю.
    Сама колись дівовала,
    Теє лихо знаю;
    Минулося — навчилася,
    Людям помагаю.
    Твою долю, моя доню,
    Позаторік знала,
    Позаторік і зіллячка
    Для того придбала».

    Пішла стара, мов каламар
    Достала з полиці.
    «Ось на тобі сего дива!
    Піди до криниці;
    Поки півні не співали,
    Умийся водою,
    Випий трошки сего зілля —
    Все лихо загоїть.
    Вип’єш — біжи якомога;
    Що б там ні кричало,
    Не оглянься, поки станеш
    Аж там, де прощалась.
    Одпочинеш; а як стане
    Місяць серед неба,
    Випий ще раз; не приїде —
    Втретє випить треба.
    За перший раз, як за той рік,
    Будеш ти такою;
    А за другий — серед степу
    Тупне кінь ногою.
    Коли живий козаченько,
    То зараз прибуде.
    А за третій… моя доню,
    Не питай, що буде.
    Та ще, чуєш, не хрестися,
    Бо все піде в воду.
    Тепер же йди, подивися
    На торішню вроду».

    Взяла зілля, поклонилась:
    «Спасибі, бабусю!»
    Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні?
    Ні, вже не вернуся!»
    Пішла, вмилась, напилася,
    Мов не своя стала,
    Вдруге, втретє, та, мов сонна,
    В степу заспівала:

    «Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю,
    Рости, рости, тополенько,
    Все вгору та вгору!
    Рости тонка та висока
    До самої хмари,
    Спитай бога, чи діжду я,
    Чи не діжду пари?
    Рости, рости, подивися
    За синєє море:
    По тім боці — моя доля,
    По сім боці — горе.
    Там десь милий чорнобривий
    По полю гуляє,
    А я плачу, літа трачу,
    Його виглядаю.
    Скажи йому, моє серце,
    Що сміються люде;
    Скажи йому, що загину,
    Коли не прибуде.
    Сама хоче мене мати
    В землю заховати…
    А хто ж її головоньку
    Буде доглядати?
    Хто догляне, розпитає,
    На старість поможе?
    Мамо моя, доле моя!
    Боже милий, боже!
    Подивися, тополенько,
    Як нема — заплачеш
    До схід сонця ранісінько,
    Щоб ніхто не бачив.
    Рости ж, серце-тополенько,
    Все вгору та вгору;
    Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю!»

    Таку пісню чорнобрива
    В степу заспівала.
    Зілля дива наробило —
    Тополею стала.
    Не вернулася додому,
    Не діждала пари;
    Тонка-тонка та висока —
    До самої хмари.
    По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.

    [1839, С.-Петербург]По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.
    Стан високий, лист широкий —
    Нащо зеленіє?
    Кругом поле, як те море
    Широке, синіє.
    Чумак іде, подивиться
    Та й голову схилить;
    Чабан вранці з сопілкою
    Сяде на могилі,
    Подивиться — серце ниє:
    Кругом ні билини!
    Одна, одна, як сирота
    На чужині, гине!

    Хто ж викохав тонку, гнучку
    В степу погибати?
    Постривайте, все розкажу,
    Слухайте ж, дівчата.
    Полюбила чорнобрива
    Козака дівчина.
    Полюбила — не спинила,
    Пішов та й загинув…
    Якби знала, що покине,—
    Була б не любила;
    Якби знала, що загине,—
    Була б не пустила;
    Якби знала, не ходила б
    Пізно за водою,
    Не стояла б до півночі
    З милим під вербою;
    Якби знала!..

    І то лихо —
    Попереду знати,
    Що нам в світі зустрінеться.
    Не знайте, дівчата!
    Не питайте свою долю…
    Само серце знає,
    Кого любить… Нехай в’яне,
    Поки закопають!
    Бо не довго, чорнобриві,
    Карі оченята;
    Біле личко червоніє
    Не довго, дівчата!
    До полудня, та й зав’яне,
    Брови полиняють…
    Кохайтеся ж, любітеся,

    Як серденько знає.
    Защебече соловейко
    В лузі на калині, —
    Заспіває козаченько,
    Ходя по долині.
    Виспівує, поки вийде
    Чорнобрива з хати;
    А він її запитає:
    «Чи не била мати?»
    Стануть собі, обіймуться, —
    Співа соловейко;
    Послухають, розійдуться,—
    Обоє раденькі.
    Ніхто того не побачить,
    Ніхто не спитає:
    «Де ти була, що робила?»
    Сама собі знає.
    Любилася, кохалася,
    А серденько мліло:
    Воно чуло недоленьку,
    А сказать не вміло.
    Не сказало — осталася,
    День і ніч воркує,
    Як голубка без голуба,
    А ніхто не чує.
    Не щебече соловейко
    В лузі над водою,
    Не співає чорнобрива,
    Стоя під вербою;
    Не співає,— як сирота,
    Білим світом нудить.
    Без милого батько, мати —
    Як чужії люде.
    Без милого сонце світить —
    Як ворог сміється;
    Без милого скрізь могила…
    А серденько б’ється!

    Минув і рік, минув другий
    Козака немає;
    Сохне вона, як квіточка, —
    Ніхто не питає.
    «Чого в’янеш, моя доню?» —
    Мати не спитала,
    За старого, багатого
    Нищечком єднала.
    «Іди, доню,— каже мати,—
    Не вік дівовати.
    Він багатий, одинокий —
    Будеш пановати».

    «Не хочу я пановати,
    Не піду я, мамо!
    Рушниками, що придбала,
    Спусти мене в яму.
    Нехай попи заспівають,
    А дружки поплачуть:
    Легше мені в труні лежать,
    Ніж його побачить».

    Не слухала стара мати,
    Робила, що знала;
    Все бачила чорнобрива,
    Сохла і мовчала.
    Пішла вночі до ворожки,
    Щоб поворожити:
    Чи довго їй на сім світі
    Без милого жити?
    «Бабусенько, голубонько,
    Серце моє, ненько!
    Скажи мені щиру правду,
    Де милий-серденько?
    Чи жив, здоров, чи він любить,
    Чи забув-покинув?
    Скажи ж мені, де мій милий?
    Край світа полину!
    Бабусенько, голубонько,
    Скажи, коли знаєш!
    Бо видає мене мати
    За старого заміж.

    Любить його, моя сиза,
    Серце не навчити.
    Пішла б же я утопилась —
    Жаль душу згубити.
    Коли нежив чорнобривий,
    Зроби, моя пташко,
    Щоб додому не вернулась…
    Тяжко мені, тяжко!
    Там старий жде з старостами…
    Скажи ж мою долю».
    «Добре, доню; спочинь трошки..
    Чини ж мою волю.
    Сама колись дівовала,
    Теє лихо знаю;
    Минулося — навчилася,
    Людям помагаю.
    Твою долю, моя доню,
    Позаторік знала,
    Позаторік і зіллячка
    Для того придбала».

    Пішла стара, мов каламар
    Достала з полиці.
    «Ось на тобі сего дива!
    Піди до криниці;
    Поки півні не співали,
    Умийся водою,
    Випий трошки сего зілля —
    Все лихо загоїть.
    Вип’єш — біжи якомога;
    Що б там ні кричало,
    Не оглянься, поки станеш
    Аж там, де прощалась.
    Одпочинеш; а як стане
    Місяць серед неба,
    Випий ще раз; не приїде —
    Втретє випить треба.
    За перший раз, як за той рік,
    Будеш ти такою;
    А за другий — серед степу
    Тупне кінь ногою.
    Коли живий козаченько,
    То зараз прибуде.
    А за третій… моя доню,
    Не питай, що буде.
    Та ще, чуєш, не хрестися,
    Бо все піде в воду.
    Тепер же йди, подивися
    На торішню вроду».

    Взяла зілля, поклонилась:
    «Спасибі, бабусю!»
    Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні?
    Ні, вже не вернуся!»
    Пішла, вмилась, напилася,
    Мов не своя стала,
    Вдруге, втретє, та, мов сонна,
    В степу заспівала:

    «Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю,
    Рости, рости, тополенько,
    Все вгору та вгору!
    Рости тонка та висока
    До самої хмари,
    Спитай бога, чи діжду я,
    Чи не діжду пари?
    Рости, рости, подивися
    За синєє море:
    По тім боці — моя доля,
    По сім боці — горе.
    Там десь милий чорнобривий
    По полю гуляє,
    А я плачу, літа трачу,
    Його виглядаю.
    Скажи йому, моє серце,
    Що сміються люде;
    Скажи йому, що загину,
    Коли не прибуде.
    Сама хоче мене мати
    В землю заховати…
    А хто ж її головоньку
    Буде доглядати?
    Хто догляне, розпитає,
    На старість поможе?
    Мамо моя, доле моя!
    Боже милий, боже!
    Подивися, тополенько,
    Як нема — заплачеш
    До схід сонця ранісінько,
    Щоб ніхто не бачив.
    Рости ж, серце-тополенько,
    Все вгору та вгору;
    Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю!»

    Таку пісню чорнобрива
    В степу заспівала.
    Зілля дива наробило —
    Тополею стала.
    Не вернулася додому,
    Не діждала пари;
    Тонка-тонка та висока —
    До самої хмари.
    По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.

    [1839, С.-Петербург]По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.
    Стан високий, лист широкий —
    Нащо зеленіє?
    Кругом поле, як те море
    Широке, синіє.
    Чумак іде, подивиться
    Та й голову схилить;
    Чабан вранці з сопілкою
    Сяде на могилі,
    Подивиться — серце ниє:
    Кругом ні билини!
    Одна, одна, як сирота
    На чужині, гине!

    Хто ж викохав тонку, гнучку
    В степу погибати?
    Постривайте, все розкажу,
    Слухайте ж, дівчата.
    Полюбила чорнобрива
    Козака дівчина.
    Полюбила — не спинила,
    Пішов та й загинув…
    Якби знала, що покине,—
    Була б не любила;
    Якби знала, що загине,—
    Була б не пустила;
    Якби знала, не ходила б
    Пізно за водою,
    Не стояла б до півночі
    З милим під вербою;
    Якби знала!..

    І то лихо —
    Попереду знати,
    Що нам в світі зустрінеться.
    Не знайте, дівчата!
    Не питайте свою долю…
    Само серце знає,
    Кого любить… Нехай в’яне,
    Поки закопають!
    Бо не довго, чорнобриві,
    Карі оченята;
    Біле личко червоніє
    Не довго, дівчата!
    До полудня, та й зав’яне,
    Брови полиняють…
    Кохайтеся ж, любітеся,

    Як серденько знає.
    Защебече соловейко
    В лузі на калині, —
    Заспіває козаченько,
    Ходя по долині.
    Виспівує, поки вийде
    Чорнобрива з хати;
    А він її запитає:
    «Чи не била мати?»
    Стануть собі, обіймуться, —
    Співа соловейко;
    Послухають, розійдуться,—
    Обоє раденькі.
    Ніхто того не побачить,
    Ніхто не спитає:
    «Де ти була, що робила?»
    Сама собі знає.
    Любилася, кохалася,
    А серденько мліло:
    Воно чуло недоленьку,
    А сказать не вміло.
    Не сказало — осталася,
    День і ніч воркує,
    Як голубка без голуба,
    А ніхто не чує.
    Не щебече соловейко
    В лузі над водою,
    Не співає чорнобрива,
    Стоя під вербою;
    Не співає,— як сирота,
    Білим світом нудить.
    Без милого батько, мати —
    Як чужії люде.
    Без милого сонце світить —
    Як ворог сміється;
    Без милого скрізь могила…
    А серденько б’ється!

    Минув і рік, минув другий
    Козака немає;
    Сохне вона, як квіточка, —
    Ніхто не питає.
    «Чого в’янеш, моя доню?» —
    Мати не спитала,
    За старого, багатого
    Нищечком єднала.
    «Іди, доню,— каже мати,—
    Не вік дівовати.
    Він багатий, одинокий —
    Будеш пановати».

    «Не хочу я пановати,
    Не піду я, мамо!
    Рушниками, що придбала,
    Спусти мене в яму.
    Нехай попи заспівають,
    А дружки поплачуть:
    Легше мені в труні лежать,
    Ніж його побачить».

    Не слухала стара мати,
    Робила, що знала;
    Все бачила чорнобрива,
    Сохла і мовчала.
    Пішла вночі до ворожки,
    Щоб поворожити:
    Чи довго їй на сім світі
    Без милого жити?
    «Бабусенько, голубонько,
    Серце моє, ненько!
    Скажи мені щиру правду,
    Де милий-серденько?
    Чи жив, здоров, чи він любить,
    Чи забув-покинув?
    Скажи ж мені, де мій милий?
    Край світа полину!
    Бабусенько, голубонько,
    Скажи, коли знаєш!
    Бо видає мене мати
    За старого заміж.

    Любить його, моя сиза,
    Серце не навчити.
    Пішла б же я утопилась —
    Жаль душу згубити.
    Коли нежив чорнобривий,
    Зроби, моя пташко,
    Щоб додому не вернулась…
    Тяжко мені, тяжко!
    Там старий жде з старостами…
    Скажи ж мою долю».
    «Добре, доню; спочинь трошки..
    Чини ж мою волю.
    Сама колись дівовала,
    Теє лихо знаю;
    Минулося — навчилася,
    Людям помагаю.
    Твою долю, моя доню,
    Позаторік знала,
    Позаторік і зіллячка
    Для того придбала».

    Пішла стара, мов каламар
    Достала з полиці.
    «Ось на тобі сего дива!
    Піди до криниці;
    Поки півні не співали,
    Умийся водою,
    Випий трошки сего зілля —
    Все лихо загоїть.
    Вип’єш — біжи якомога;
    Що б там ні кричало,
    Не оглянься, поки станеш
    Аж там, де прощалась.
    Одпочинеш; а як стане
    Місяць серед неба,
    Випий ще раз; не приїде —
    Втретє випить треба.
    За перший раз, як за той рік,
    Будеш ти такою;
    А за другий — серед степу
    Тупне кінь ногою.
    Коли живий козаченько,
    То зараз прибуде.
    А за третій… моя доню,
    Не питай, що буде.
    Та ще, чуєш, не хрестися,
    Бо все піде в воду.
    Тепер же йди, подивися
    На торішню вроду».

    Взяла зілля, поклонилась:
    «Спасибі, бабусю!»
    Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні?
    Ні, вже не вернуся!»
    Пішла, вмилась, напилася,
    Мов не своя стала,
    Вдруге, втретє, та, мов сонна,
    В степу заспівала:

    «Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю,
    Рости, рости, тополенько,
    Все вгору та вгору!
    Рости тонка та висока
    До самої хмари,
    Спитай бога, чи діжду я,
    Чи не діжду пари?
    Рости, рости, подивися
    За синєє море:
    По тім боці — моя доля,
    По сім боці — горе.
    Там десь милий чорнобривий
    По полю гуляє,
    А я плачу, літа трачу,
    Його виглядаю.
    Скажи йому, моє серце,
    Що сміються люде;
    Скажи йому, що загину,
    Коли не прибуде.
    Сама хоче мене мати
    В землю заховати…
    А хто ж її головоньку
    Буде доглядати?
    Хто догляне, розпитає,
    На старість поможе?
    Мамо моя, доле моя!
    Боже милий, боже!
    Подивися, тополенько,
    Як нема — заплачеш
    До схід сонця ранісінько,
    Щоб ніхто не бачив.
    Рости ж, серце-тополенько,
    Все вгору та вгору;
    Плавай, плавай, лебедонько,
    По синьому морю!»

    Таку пісню чорнобрива
    В степу заспівала.
    Зілля дива наробило —
    Тополею стала.
    Не вернулася додому,
    Не діждала пари;
    Тонка-тонка та висока —
    До самої хмари.
    По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.

    [1839, С.-Петербург]
    По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.

    [1839, С.-Петербург]

    Ответить

28. Лро–це ти урод попазогло???
    закидуєш хламом, щоб не було видно про що говорять люди?
    Погоджуй прямі конракти по першому методу і може тобі щось не впаде на голову!!!

    Ответить

29. Для Василя Степановича
    Вибирайте вождя і ми всі підтягнемось і кожному буде що сказати в пику, бо саме він- Попазогла багатьом сказав “уволіть” потвора.І тому кадристу із Одеси накопати в ту суху вонючу дупу(вибачте).

    26.02.2014 11:12 иии
    де живе босий?

    26.02.2014 11:13 майдан
    Дякуємо пенсіонерам за добру пораду та підтримку.

    26.02.2014 11:14 Зед
    Субєкти! Просто не платіть побори на місцях і так все нормально оформляється! Низка підприємст вже так робить! І результат є ніхто патики в колеса не ставить! А якщо будуть повідомляєть всі кого треба!

    26.02.2014 11:38 ВСТАВАЙ НАРОД
    СУБЄКТИ СКІЛЬКИ ВИ БУДЕТЕ ТЕРПІТИ ЦЕ ХАМСТВО НА МИТНИЦІ СХЕМИ.ПОРА ДІЯТИ ВИСЛОВИТИ ВСІ ПРОБЛЕМИ ЯКІ Є І ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ДАЛІ ПРИ НОВИХ ЛІДЕРАХ(СТАРИХ).ДЛЯ ЦЬОГО ЗБИРАЙТЕСЬ НА КОСТЮШКА ДОНЕСІТЬ СВОЇ ВИМОГИ ДЛЯ ЧЕСНОГО БІЗНЕСУ.

    26.02.2014 11:46 Ігор
    27.02.14 16-00 на Костюшка дійсно збираємось ?

    26.02.2014 11:47 За народ!!!
    Давайте зберемось!!! Хтось має бути координатором того всього!!! Давайте лідера від народу, Запишемось і почнемо діяти! Депутати, правий сектор відізвіться!! Номер телефону в студію!

    26.02.2014 11:49 Ігор
    пардон 26.02.14

    26.02.2014 11:54 Хіхі
    Попа хизується що митн кодекс знає цитує , не допоможе придурок

    26.02.2014 12:11 для діячів
    а хто, мені дуже цікаво збирається діяти? мабуть бувші співробітники? та ви звісно! В вас є надія, що ви жертви? жертви бувшого устрою? жертви бувшої влади? мабуть не вийде. тим, хто проробив, у часи розгулу беззаконня у Львівський митниці більше року, не суйтесь взагалі у митницю, вам там не місце. були, згоден, і такі яких звільняли незаконно, але більша кількість пішли, так як порушували законодавство! от і ідіть собі з богом.

    26.02.2014 12:14 1
    Кого з старих поновили?

    26.02.2014 12:15 для всіх
    Вам, шановні, треба зрозуміти, якщо Попазогло так впевнено себе почуває, і ще не збіг, то значить, що він вже домовився з народом. сидіть, слава Леніну.

    26.02.2014 12:16 Самооборона
    Ми охороняемо переміщення , культурний спадок, і піклуемось за бюджет держави , а попа ваш не потрібен

    26.02.2014 12:29 Едік!!!
    Діяти потрібно тільки підприємствам чи суб’єктам щодо режиму попазогло які дійсно мають вантажі з реальною вартістю!!! Колишні митники повірте ніхто не піде–щоб себе світити, не повірю. Для комерсів порада: Везіть вантажі, запрошуйте телебачення на оформлення… готовте перед тим всі документи, що б нічого було виписати у декларації митної вартості!!! Тоді можливо щось зміниться!!!! Купина ти ж нормальна людина—втікай у відпустку або раптом захворій, спусти телефон в туалет і пробий чотири колеса!!! Скажи попі що це все правий сектор—а сам віддихни, ато можеш попасти під роздачу!!! Як другу кажу!!!))))

    26.02.2014 12:46 що зараз
    А як зараз себе веде Попазогло? мабуть нікого не посилає? мабудь йому вже секс від дівчат не потрібен? чи так же поводиться з підлеглими, як зі сміттям?

    26.02.2014 12:54 ликвидировать Минсдох
    Парламентское большинство собирается ликвидировать Минсдох, — Кужель Народный депутат от «Батькивщины» Александра Кужель заявила, что новое парламентское большинство намерено расформировать Министерство доходов и сборов. Данный вопрос обсуждался на заседании фракции.
    “Функции по администрированию единого социального взноса вновь вернутся в Пенсионный фонд. Налоговая служба будет подчинена Министерству финансов. Таможенная служба, как предполагается, будет существовать в виде отдельного ведомства.
    Кто возглавит эти ведомства — обсуждается. В том числе и с представителями Майдана. Арсений Яценюк и Юлия Тимошенко сошлись во мнении, что это будут новые лица среди украинских управленцев, с высшим образованием, которые смогут провести эффективные реформы.
    Окончательно решение будет принято в четверг”.

    26.02.2014 13:03 м
    самооборона чому вам нестати на кордонах біля брами як стоять ….і зупинити переміщення…познайомтися з надходженням до бюджету…

    26.02.2014 13:08 настоящее
    Бывшые — идите НАХ !!!! вы уже надоели своим нытьем, вам ничего не светит при любой власти, вы ничем не отличаетесь от тех кто работает, просто вам не повезло.И не смешите своими револционными лозунгами и призывами. кроме как сорить на орд вы ни на что не способны. Поэтому- очистите эфир !!!

    26.02.2014 13:09 настоящее
    Бывшые — идите НАХ !!!! вы уже надоели своим нытьем, вам ничего не светит при любой власти, вы ничем не отличаетесь от тех кто работает, просто вам не повезло.И не смешите своими револционными лозунгами и призывами. кроме как сорить на орд вы ни на что не способны. Поэтому- очистите эфир !!!

    26.02.2014 13:26 Паша
    В даному випадку пишуть не бувші!!! Пишуть власники фірм яким надоїло везти товари не до себе у Львів чи в область а куди не будь в інше місце та давати заробляти комусь а не своїм на місці!!!! Коли пудрик прийшов до Львова всі стогнали–але через тиждень всі зрозуміли що є ще спражні люди. Далі запрацювали і всім хватало повністю!!! Він був начальником гідним на посаду свою!!! А зараз сидить шут який має вигляд людини так званої що ніби відсидів пару ходок і ще як президента Яника законтачили на голові прибором!!! Нічого не допомагає в дійсності тільки шукає де б підживитись!!! Всі комерсанти які працювали за останні роки навіть по таблицям від мін-доходів–мусили носити попазоглові від 150-300 доларів з машини по любому, бо відділ тарифів пильним оком слідкував, щоб хтось випадково не оформився не заплативши по першому ризику!!!! Саме смішно в тому те, що уповноважені на постах сосали і приймали рішення без хабарів. Зато попі в кінці місяця носили!!!

    Ответить

30. проглянувши політичніпро кількість екстремістів в Україні Алькаіда вирішила саморозпуститись

    Ответить