ЗАВА
Ми, працівники ДП «Львівстандартметрологія», вимушені звернутися до Вас анонімно, і сподіваємося, що Ви зрозумієте чому.
Більш, як півтора року тому, на посаду генерального директора було призначено Косінського О.В. з Тернополя. Тоді працівники підприємства схопилися за голови, бо були начитані інтернет-статей про його «звершення» у минулому. Косінський Олег Васильович настільки «фахівець», що без допомоги референта і канцелярії не може жодної візи на документі поставити. На нарадах, які нагадують сталінські часи, генеральний директор нас обзиває «тупими галіцуцами». Він розказує про те, що до нього тут ніхто нічого не робив і все розкрадалося. Але, якщо вникнути в господарські справи, то очевидно, що все господарювання поставлене на корупційних діях команди з Тернополя. Кілька осіб безцеремонно перетворюють державне підприємство на кишеньковий механізм збагачення.
Сам генеральний директор буває на роботі не більше двох днів на тиждень. Решту часу він перебуває в Тернополі, хоча завжди беруться відрядження на Київ. Відрядження оформляться на декількох осіб – це працівники бухгалтерії, а саме: головний бухгалтер, її заступник, дочка головного бухгалтера, головний інженер, головний механік, помічник генерального директора та інші працівники відділів. За спеціальним наказом на відрядження цим особам виділяються по тисячі гривень на добу, коли для всіх інших працівників по області – 50 гривень, за межами області – 100 гривень. Відрядження для VIP-персон – безпідставні, і ніхто з них не бував в Донецьку, Харкові, Києві та інших містах України, а кошти виділені їм на поїздки, звичайно ж отримує Олег Васильович. Таким чином за півтора року в кишенях керівництва осіло близько 500 тисяч гривень.
На виробництві для виконання роботи використовується автотранспорт, на який списується неймовірна кількість пального. Головний автомеханік вимушений заставляти начальників відділів писати фабульні путівки, щоб задовольнити потреби Косінського О.В. в паливі, а це 500-600 літрів в тиждень. В результаті щоквартально підкручуються спідометри на машинах. В той час, коли кожен день виписуються шляхові листи, водії зайняті на господарських роботах. Вони шліфують і фарбують паркети, штукатурять, фарбують, проводять бетонні та інші роботи, за які отримують кошти за договорами інші люди. За це відповідають головний інженер та головний бухгалтер, які підійшли під стать «управлінському» стилю генерального директора. Зверніть увагу, які кошти витрачені на переобладнання котелень. Всі будівельні роботи по котельнях по вул. Заводській та вул. Метрологічній були виконані нашими водіями, а гроші отримав підприємець з Тернополя, який на особливих умовах без всякого тендеру, добряче тут поживився. Кошториси та матеріали по всіх роботах, які вони виконували, явно завищені. Зі слів головного інженера, який проговорився за чаркою, в цій співпраці особистий інтерес був у Косінського О.В.
Корупційним діям Тернопільських «фахівців» не має меж. Так, в Червонограді заступником директора філії рахується та отримує зарплатню Тешнер Микола Ярославович, хоча протягом року на роботі він не був жодного дня та, напевно, і не знає, де знаходиться Червоноградська філія. В Дрогобичі, аналогічно, працює Дацко Олег Михайлович – на роботі не буває, але гроші отримує регулярно.
О.В. Косінський дуже активно займався передвиборчою програмою від партії «Зелена планета». Нас силоміць возили на зібрання в Київ, на концерти по Західній Україні. Тут використались не малі кошти на транспорт та відрядні людям. Працівників центру в робочий час і у вихідні дні заставляли займатися агітацією. За цю роботу, звичайно ж, їм не платили – обіцяли розрахуватися відгулами, та по-сьогодні ніхто відгулів так і не отримав.
Цілковитий безлад в управлінні і вкрай зневажливе ставлення до працівників стали нині нормою роботи керівництва. З роботи звільняють спеціалістів, які виконують план та забезпечують поступлення коштів на рахунок підприємства. На їхнє місце приймають «по дзвінку» або за гроші. Відсутній конкурс та будь-який підбір кадрів. До того ж штат роздутий до небачених масштабів. Приймають екологів, вчителів, менеджерів з туризму та спорту – тільки не тих, хто розуміється в метрології та сертифікації. А хто буде виконувати роботу через пів року? Ціни в нас на сьогоднішній день явно завищені та необґрунтовані, тому і клієнти переходять на обслуговування в інші центри.
Генеральний директор на цій посаді непохитний. Він хизується тим, що його найкращий друг – сам Азаров. На його столах демонстративно стоять декілька портретів та фотографій, де Косінський в кабінеті Азарова дарує йому подарунки та стоять з прем’єром «в обнімочку».
Нам, простим інженерам та робітникам, не все відомо про діяння тернопільської команди, але очевидно, що на кожній фінансовій операції відмиваються кошти, особливо це стосується проведення ремонтів. Ремонтуються приміщення, які не є у власності ДП «Львівстандартметрологія». Орендодавці приміщень по вул. Князя Романа та по вул. Заводській навіть не поставлені до відома про масштаби ремонтів та реконструкцію їхніх будівель. Ці ремонти обходяться підприємству в немалі суми і виражаються у мільйонах. Ніхто не знає, чи ці суми будуть зараховані в рахунок оренди, тому що таких договорів між центром та орендодавцями не існує.
Все це відбувається завдяки круговій поруці – головний інженер – головний бухгалтер – помічник генерального директора та головний механік, а всіма ними заправляє генеральний директор Косінський. В той час, коли кошти транжиряться на-ліво і на-право, ми забули про премію в тому обсязі, яку ми заробили. Це стосується і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при відпустці – для інженерів і робітників вона становить 100 грн, для адміністрації – в розмірі посадового окладу. Нам не виплатили 13 зарплату. Не відомо, які суми преміальних нараховують собі ці особи, тому що це робиться окремим наказом в секреті від колективу.
Маємо надію, що Ви допоможете нам, що новий Закон «Про корупцію» діє і винні будуть покарані, а посаду генерального директора займе фахівець і порядна людина – така позиція нашого колективу.
З Новим Роком!Колектив ДП «Львівстандартметрологія»
1 336 ответов
Провіднику ОУН Степану Бандері присвячено велику кількість різного роду досліджень. В українській та зарубіжній історіографії періоди його ув’язнення є зовсім недослідженими та оповиті різними міфами.
Особливо, це стосується періоду в концтаборі Заксенгаузен в 1942-1944 рр. Переважно дослідники подають одні й ті самі дані про цей період життя, однак, не встановлено хронологію його ув’язнення.
Архів концтабору по війні НКВД переправило до Москви й він досі є закритим для дослідників.
31 березня-4 квітня 1941 р. у Кракові на Другому Великому Зборі ОУН Степана Бандеру – “Сірого” було обрано головою Проводу.
Бачучи неминучість війни між окупантами Польщі – Гітлером і Сталіним – Бандера вважав, що у цьому збройному конфлікті можна буде здобути вимріяну його поколінням Українську державність.
Акт відновлення державності 30 червня 1941 року. Як це було (ФОТО)
23 червня 1941 р. від імені ОУН за підписами Степана Бандери і Володимира Стахіва було вислано на 14 сторінках Меморандум до Адольфа Гітлера, в якому всіляко підкреслювалося, що основним завданням організації є відновлення незалежної Української Держави:
Якщо навіть німецькі війська при вмарші в Україну будуть спершу привітані, очевидно, як визволителі, то це наставлення може швидко змінитися коли Німеччина прийде до України без відповідних обіцянок щодо свойого наміру відновити Українську Державу […] українці сповнені рішимости створити умови, які ґарантуватимуть національний розвиток у самостійній державі. Кожна влада, яка переслідує свої власні інтереси в побудові нового порядку на східньоевропейському просторі, мусить взяти до уваги цю резолюцію”.
В нацистських планах “Нової Європи” про таку державу як Україна не могло бути й мови.
Уряд на чолі з Ярославом Стецьком ґестапо заарештувало та відправило по концтаборах.
3 липня 1941 р. відбулися двосторонні бесіди Бандери, Володимира Горбового, Василя Мудрого, Степана Шухевича, Віктора Андрієвського із заступником державного секретаря Генерал-губернаторства Ернестом Кундтом, доктором Фюлем, суддею фон Бюлов і полк. Альфредом Бізанцем у Кракові з приводу Акту 30 червня.
У столиці ІІІ Райху з Бандерою постійно працювали полковник абверу Ервін Штольце, СС-штурмбанфюрер Вайнман та професор Маркерт з ОКВ.
20 липня лідера націоналістів перевели під домашній арешт у Берліні на вул. Дальманштрасе.
Бандері і Стецькові запропонували створити підконтрольну Крайову раду, а згодом і Дорадчу раду при Райхскомісаріаті.
В цей час відбулися численні розмови Бандери і Стецька з військовиками та партійними чиновниками багатьох відомств. Також вони писали різноманітні послання, пояснення, комунікати, декларації і меморандуми на ім’я Гітлера, Ріббентропа, Розенберга та інших діячів нацистської Німеччини.
За дорученням керівництва ОУН літом 1941 р. в Берліні було сформовано спеціальну групу для збирання коштів й продуктів для Бандери, Стецька, Стахіва, Осипа Тюшки, Івана Габрусевича, Юліана Химинця, Романа Ільницького та інших в’язнів.
На ці потреби від Проводу ОУН було передано зв’язковими в Берлін 30 тис. марок, а також продукти — через Романа Шухевича від старшин Дружин українських націоналістів (батальйонів “Роланд” і “Нахтігаль”).
Ця ж група допомагала Ярославі Бандері і її дочці, які у свою чергу постійно з іншими дружинами (Марією Габрусевич, Марією Врецьоною і Марією Химинець) носили передачі в’язням та передавали грипси.
14 серпня 1941 р. Бандера, після вимог професора Ганса Коха, написав відкритий лист райхсміністрові Альфреду Розенбергу з неприйнятністю відкликання Українського Державного Правління і призупинення діяльності ОУН.
11-12 вересня Маркерт, Кох, професор Бергард фон Менде проводили бесіди зі Степаном Бандерою, Ярославом Стецьком, Володимиром Стахівим і Ріко Ярим, щоб ОУН “віддала долю України в руки Німеччини, конкретно її Фюрера з терпеливим очікуванням на остаточну перемогу”, інакше всіх очікують арешти і концтабори.
Після успіхів вермахту у вересні 1941 р. на Східному фронті (оточення і взяття Києва), в Берліні почали діяти рішучіше по відношенню до українських націоналістів.
15 вересня 1941-го Бандера був відправлений у центральну тюрму гестапо в камеру № 29 на Прінцрегентштрасе. Одночасно провели масові арешти членів ОУН на всіх окупованих німцями територіях в Україні і Європі. В ув’язненні опинилися півтори тисячі оунівців.
Братів Бандери Василя та Олександра було закатовано у кінці липня 1942 р. у концтаборі Аушвіц. У Херсоні [є версія, що в Миколаєві] ґестапо розстріляло третього брата Богдана. Та у львівській в’язниці — вбили брата дружини.
Одночасно НКВД у Києві розстріляло 10 липня 1941 р. батька Бандери о. Андрія, а двох сестер Володимиру і Оксану вивезли в сибірські концтабори.
На початку січня 1942 р. Бандеру розмістили у камері-одиночці № 73 концтабору Заксенгаузен. У ньому був спеціальний блок № 9 (Камерний дім, а українські в’язні його називали “Бункер”).
Головний наглядач за блоком Курт Еккаріус підпорядковувався начальникові табору штандартенфюрерові СС Антону Кайндлю. Серед в’язнів блоку були комуністичні лідери з усієї Європи, радянські генерали, німецькі єпископи, українські, польські і румунські націоналісти, французькі міністри, англійські офіцери розвідки і пілоти літаків, сини Сталіна, Нансена та маршала Італії Бадольйо, представники аристократичних родин Європи.
Всього в ув’язненні у “Бункері” перебувало 80-90 осіб. Переважна більшість із них отримувала допомогу від Червоного Хреста чи від власних родин.
Згідно даних німецького агента штазі Отто Зайделя, Степан Бандера був у дружніх стосунках із художником Оддом Нансеном. Цей норвезький велетень взяв його під свою опіку і допомагав усім, що мав, особливо — продуктами. Він малював портрети ув’язнених, зокрема і Бандери — з гострими й суворими рисами енергійного обличчя. У 1947 р. вийшли щоденники Нансена про цей концтабір.
Зі спогадів Тараса Боровця – “Бульби”:
“окреме царство есесів у царстві Гітлера. Там, в лісі, побудоване ціле місто з власними бараками, бункерами, великими будовами, військовими фабриками, шпиталями, крематоріями та газовими камерами. Там були великі бараки для спеціально ізольованих груп в’язнів і навіть домики для різних високопоставлених осіб з-посеред німців та інших націй Европи”.
Отаман зазначає, що завдяки Бандері і д-р Лапічакові діяла своєрідна пошта, яку називали “кібель-поштою”: під час прогульок в’язні залишали записки в квітнику або закидали в камеру до зазначених осіб. Найбільшим враженням для в’язнів було постійне бомбардування військових заводів.
За свідченнями чільного діяча ОУН-р, теренового провідника Німеччини (1941-1942) Василя Безхлібника – “Беркут” й в’язня Заксенгаузену, блок № 10, Степан Бандера в умовах суворого режиму концтабору проявляв чудеса конспірації та був неперевершеним організатором обміну інформації, газет і харчових пайків. З ним Бандера зустрічався у лікарні блоку № 9, де проходив процедури. Безхлібник інформував Провідника про становище членів ОУН в німецьких концтаборах, ситуацію в Україні та міжнародні події.
Інший в’язень, чільний діяч ОУН-м Євген Онацький, описує режим перебування в даному концтаборі у камері №70: ніяких розмов з іншими ув’язненими під час прогульок по подвір’ю, підйом ранком о 5.00, застеляння ліжка та прибирання камери, вихід до умивальника. Опісля сніданок, о 12.00 обід, вечеря о 18.00, які завжди приносили у камеру. Якість їжі була дуже поганою, кожен в’язень мав сам помити посуд.
Для в’язнів було три категорії харчування і оунівцям приділялася остання. День завершувався о 20.00 ляганням спати. Онацький із захопленням згадує символічні Різдвяні подарунки 1944 р.: від Ярослава Стецька та маленьку передачу солодкого печива від Степана Бандери.
За спогадами провідного члена ОУН-м Дмитра Андрієвського, Бандера, виявляв під час ув’язнення товариськість, допомагав продуктами, тим хто був у скруті. Дізнавшись про смерть Олега Ольжича він запропонував уночі після другого дзвінка вшанувати його пам’ять хвилиною мовчання.
22 липня 1943 р., за допомогою Стахіва, відбулася зустріч Бандери з Головним комендантом АК С. Ровецьким – “Грот”, який сидів в камері № 71. Темою їх розмов були подальші перспективи українсько-польських взаємин, політика західних союзників та прихід в Україну і Польщу більшовиків тощо.
Згодом свою позицію ген. Ровецький виклав у листі польським в’язням: “вже зараз мусимо рахуватися з втратою наших східних земель на користь українців. Того вимагає політика польської нації”.
Про перебування в концтаборі Заксенгаузен полковник Андрій Мельник писав:
“Місцем проходу був трикутник між двома крилами бараку, які прямовисно стояли до себе, і високим муром, що відділював барак від решти табору.
Вже попереднього дня завважив я в однім з відхилених угорі вікон знаки хустиною і кінцями пальців. Наступного дня знаки ці повторились, що більше, появились крейдою писані на шибці вікна написи: “Лапичак в шпиталі, Мушинський 26, Тарас Бульба 28” і дальші інформації про розміщення нашої націоналістичної групи в цім “зондербараці”. Під кінець на шибці бачу напис, від якого мені в очах потемніло: “Ольжич” і побіч цього хрестик. […]
Мов громом уражений цією вісткою, не видержую і на цілий голос питаю: “Хто ви?” і у відповідь появляється на шибці напис “Степан Бандера”.
– Ну, і здибались, – подумав я. – Це він перший системою відповідно наставлених дзеркал пізнав мене і перший поміг нав’язати контакт зі співтоваришами недолі: Андрієвським, Мушинським, Онацьким, Ждановичем і Костем Мельником.
Це був останній прохід без вартового на цім подвір’ї, отже і остання нагода того своєрідного зв’язку мойого зі Степаном Бандерою в німецькій тюрмі”.
27 вересня 1944 р. Бандеру звільнять і вивезуть з концтабору в околиці Берліну. Будуть отримувати під домашнім арештом, пропонуватимуть співпрацю в Українському національному комітеті (УНК), який мав визнати провід генерала РОА Андрія Власова. Такі умови запропонував шеф головного бюро СС, генерал Г. Бергер 5 овтня 1944 р.
Бандера відмовився входити в УНК, натомість, запропонував замість себе адвоката Володимира Горбового.
Бергер зазначав: “Бандера – це незручний, упертий і фанатичний слов’янин. Своїй ідеї він відданий до останнього. На даному етапі надзвичайно цінний для нас, опісля небезпечний. Ненавидить так само росіян, як і німців”.
Також переговори такого характеру проводили професор фон Менде, СС-штурмбанфюрер, доктор Фріц Рудольф Арльт і СС-оберштурмбанфюрер Людвіг Вольф.
Мне нравится, когда сторонники Бандеры в один голос говорят, что Бандера отказался от сотрудничества с Германией. Генерал Карбышев тоже отказался от сотрудничества и его в мороз залили водой, а Бандеру отпустили с миром. Как такое может быть? Генерал Авбвера Штольце на допоросах тоже дал показания, что Бандера сосотоял у него на личной связи, но этот нюанс предыдущий автор деликатно опустил.
Ви прямо як наша влада (і Ваш найкращий друг Азаров) всюди покращення, зарплата 7 тисяч (хоча якщо брати до уваги Вашу зарплату з преміями та усіх начальників то вийде цілих … мінімум 10 тисяч). Шановний пане Косінський скажіть будь ласка : 1. Ви справді думаєте що люди Вас поважають? …. знайте треба не лише кричати що стверджуєте свою позицію а ще й доказувати діями!!!! Не виплачувати людям премії, розказувати що усі працівники які пропрацювали роками є ніхто, наймані працівники яких ви можете викинути як раз плюнути… це варте поваги????? Вас просто зневажають!!! 2. Хто ким керує? Косінський -Теркун чи Теркун — Косінським? Проаналізувавши роки пропрацьовані у цій організації (Теркун пережила 4 керівників!!!), її професійні здібності та акторські таланти то мабуть …. Теркун молодець та ше кровосіся!!! Цікаво хто більше накрав? Теркун чи Косінський? 3. Косінський Ви вже визначились куди ви йдете на Митний союз чи на Эвропу? Але ні напевно ще ні, бо країна ще не визначилась! 4.Цікаво коли наступна нарада з зібранням усього простого люду, коли ще будуть працівники слухати про вашу велич і нікчемність усіх простих працюючих? Коронна фраза Теркун : дєнєг нет! Коронна фраза Косінський : Стверджую свою позицію! :)))) Дураки Ви якщо думаєте шо народ працюючий там дурачки які ніфіга не розуміють!
Класні байки і трохи історії !!!!
Президент американської організації Freedom House Девід Кремер заявляє, що США мають ввести санкції проти президента Януковича.
Про це Кремер сказав в інтерв”ю “Голосу Америки”.
“Віце-президент Байден має потелефонувати Януковичу і сказати, що якщо застосування сили не припинеться, то він очолить список людей, проти яких США накладуть санкції. Прийшов час не просто розглядати питання накладення санкцій, а зробити це”.
“Санкції проти міністра внутрішніх справ, генерального прокурора, депутатів, які ухалили закони минулого тижня, які обмежуть права громадян, на волевиявлення аж до самого президента та його оточення. США попереджали про наслідки в разі застосування сили. Прийшов час, щоб українська влада відповідала за свої дії”, — сказав Кремер.
Він також виступив за направлення до України спеціального посланника США високого рівня на кшталт сенаторів МакКейна, Мерфі або Кардина.
“Захід має стати на захист тих, хто виступає проти антидемократичних дій Партії регіонів. Вони повинні відповісти за свої дії”, — додав Кремер.
Кремер є колишнім заступником державного секретаря США. Зараз він входить до кола осіб, які причетні до вироблення позиції уряду США щодо України.
Попри вихідний у США в цей понеділок, Кремер був на роботі в зв”язку з виробленням позиції щодо України.
Лідер партії “УДАР” Віталій Кличко закликає киян бути пильними, не піддаватися на провокації на вулицях і створювати дружини, які контролюватимуть правопорядок у столиці.
Про це йдеться в повідомленні прес-служби партії.
“Коли по Києву безчинствують тітушки, а міліції немає взагалі, людям треба самоорганізовуватися, щоб захищати правопорядок на вулицях”, — заявив Кличко.
“Тітушок звезли в столицю, щоб палити машини, бити вітрини, грабувати і провокувати бійки. Аби створити картинку нібито це роблять мітингувальники з Майдану і зафіксувати безпорядки. Влада хоче створити хаос у Києві. Її мета — дестабілізувати ситуацію, аби мати привід для введення надзвичайного стану”, — наголосив він.
За словами Кличка, завдяки свідомості та активності киян, план влади про блискавичний масований наступ “тітушок” на Київ провалився.
Як відомо, протягом ночі на 21 січня в центрі Києва відбувалися зіткнення між учасниками акцій та так званими “тітушками”. Автомайдану вдалося затримати декілька десятків людей характерної зовнішності.
Закони України від 16 січня, що викликали протест серед опозиції і громадськості, опубліковані в електронній версії газети парламенту “Голос України” у номері за вівторок 21 січня.
Таким чином, закон “Про внесення змін до закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальні закони щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян” нардепів Партії регіонів Володимира Олійника та Вадима Колесніченка набуває чинності на наступний день після опублікування в офіційній пресі, крім підпункту 5 пункту 18 розділу I закону, який вступить в дію з 1 травня 2014 року.
Закон про зміни до Регламенту Верховної ради, який спрощує порядок надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народних депутатів, які скоїли злочин, набуває чинності з дня наступного за днем його опублікування.
Закон “Про відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі” набирає чинності через місяць з дня його опублікування.
Закон щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів набирає чинності через 6 місяців з дня його опублікування.
Закон про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу щодо заочного кримінального провадження набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Зник активіст і один з лідером ЕвроМайдана Ігор Луценко.
Про це пише на фейсбуці активіст Марія Лебедєва.
“УВАГА, пропав Ігор Луценко! Його разом з потерпілим, Юрієм Вербицьким, якого він привів на своїй машині в Жовтневу лікарню, викрали невідомі! За словами охоронців, з якими говорили ті, хто приїхав на допомогу, але вже Ігоря там немає було” , — пише вона.
“Від пацієнта залишилася куртка з паспортом, він встиг роздягнутися у лікаря. Залетіли, скрутили руки, повели — це вся інформація. Це було понад години тому (близько 4:30 ранку) , телефони Ігоря не відповідають, на зв’язок востаннє виходив 1,5 години тому (близько 4 ранку). Лікарі мовчать, на місці начебто була міліція, машина Ігоря там залишилася. продзвонювати відділення міліції!! Невідомо, хто були ці люди, вони були в цивільному”, — написала Лебедєва.
“У Шевченківському та Печерському РВВС кажуть, що немає такого, в главку теж немає інформації” , — додали Лебедєва.
друзі хто знає крашений клоун дальше з трепетом промовляє прізвище янукович і чи дальше стоїть портрет в кабінеті де він в засос цілує азірова?
Відправляєм його в нокдаунд, щоб ця паршива регіональна псина не смерділа на підприємстві. Термін до 15 березня, дальше кришка!
Позафракційний народний депутат Олесь Доній перебуває у лікарні зі струсом мозку. Про це повідомляє УНІАН із посиланням на помічницю парламентаря Анастасію Розлуцьку.
За її словами, Донія побили в туалеті Верховної Ради. «Це два свободівці. Це сталося в туалеті. Свободівці Мартинюк та Сиротюк», – зазначила помічниця.
Відповідаючи на запитання щодо причин побиття Донія, вона сказала, що «можна тільки здогадуватися». Водночас Анастасія Розлуцька припустила, що причина – у дописах Олеся Донія у соціальних мережах «щодо позиції партії «Свобода» у питанні, яке ставив Олесь Доній в перший день після того, як Рада зібралася».
Раніше у своєму «Фейсбуці» Олесь Доній, описуючи цей інцидент, зазначив: «Спочатку такий собі депутат Леонтій Мартинюк вирішив на мене свої кулаки підняти. Він хоч вдвічі і ширше за мене, але мені його вдалося втримати. А потім ще один депутат-«гопник» від «Свободи» долучився – Юрій Сиротюк. Цей хоч вдвічі менше за мене, але саме він і почав битися. Герої!».
Юрій Сиротюк і Леонтій Мартинюк поки не підтвердили і не спростували інформацію про інцидент.