Дмитровській і К продали приватному забудовнику територію пожежної частини ДПРЧ-4 в м. Львові. Друзі Дмитровського побудували три дев яти поверхові будинку на незаконно відчудженої землі. потім для відводу глаз надали приблизно 10 десять квартир робітникам причому за взятку))))) Всі інші квартирі розділили між собою і продали. Даний житловий комплекс знаходиться по вул Перфецького м.Львів. Навідь доказувати злочінну схему дуже просто, просто поспілкуватися з особовим складом гарнізону та підняти відповідні документи…. Корупціонарам ДСНС Львова ГАНЬБА (Дмитровському Дідуху Сембаю Іванишину Агаджанову …..)
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
3 861 ответ
Це взагалі хто така?
Це та бичька нагла що в управі в кадрах працює
В Максютинського з кадрів попитайте ходить хрестиця що лишив ту дічь
Та у неї всі фоткі “без фільтрів”😅
Крещишина на*** на пенсію відправити, бо До чого довів виховний відділ. Музикант бля
Да вони там в тих кадрах ніхуя нероболять
Тільки жеруть і ржуть цілими днями
Значить їм це дозволяють
Семенович думав буде проректором, а *** в сраку, ***лво на дудці грає. А ще вказівких ***ово виконує коваля, той каже пиши , а той тільки грати вміє на сопілочці і то не в такт))))…. лалалалалалалаа ректорішка дерегенннннннннтттттт
Вони піздєц які ахуєвші
Безперечним є той факт, що поза спілкуванням немає особистості. Але процес спілкування не може носити спонтанного, непередбачуваний характер. Щоб він протікав нормально, безконфліктно, і приводив до очікуваних і значущим для обох сторін результатами, він повинен підкорятися певним правилам зовнішньої поведінки, сукупність яких позначається поняттям «етикет».
Однак самі неписані правила, що регулюють зовнішні прояви взаємовідносин людей, що виховують звичку погоджувати свої вчинки з уявленнями про поважність, доброзичливості й довірі, були вироблені набагато раніше. Вони обумовлені потребами виживання і нормального функціонування соціального організму, необхідністю приглушити закладені в кожному особистість природні інстинкти і протиставити їм правила спілкування, засновані на взаємній повазі інтересів і на взаємопідтримці.
Досить поширена точка зору, згідно з якою етикет, як елемент зовнішньої поведінки людини, органічно не пов’язаний з його моральністю: людина з вишуканими манерами, з дитинства ввібрав премудрості політесу, може залишатися зарозумілим, негуманним, аморальним. Однак така людина навряд чи зможе довго вводити в оману оточуючих його людей щодо права називатися людиною культурною, вихованим. Зовнішня форма поведінки, позбавлена моральної основи, втрачає свій сенс, набуваючи лише вид замаскованого хамства і неповаги до людей, яке рано чи пізно вийде назовні. «Крижана» або «хамська» ввічливість не мають нічого спільного зі справжньою культурою людини. Правила етикету, дотримувані лише зовні, дозволяють людині залежно від обставин та індивідуальних рис характеру з легкістю відступати від них.
Безперечним є той факт, що поза спілкуванням немає особистості. Але процес спілкування не може носити спонтанного, непередбачуваний характер. Щоб він протікав нормально, безконфліктно, і приводив до очікуваних і значущим для обох сторін результатами, він повинен підкорятися певним правилам зовнішньої поведінки, сукупність яких позначається поняттям «етикет».
Однак самі неписані правила, що регулюють зовнішні прояви взаємовідносин людей, що виховують звичку погоджувати свої вчинки з уявленнями про поважність, доброзичливості й довірі, були вироблені набагато раніше. Вони обумовлені потребами виживання і нормального функціонування соціального організму, необхідністю приглушити закладені в кожному особистість природні інстинкти і протиставити їм правила спілкування, засновані на взаємній повазі інтересів і на взаємопідтримці.
Досить поширена точка зору, згідно з якою етикет, як елемент зовнішньої поведінки людини, органічно не пов’язаний з його моральністю: людина з вишуканими манерами, з дитинства ввібрав премудрості політесу, може залишатися зарозумілим, негуманним, аморальним. Однак така людина навряд чи зможе довго вводити в оману оточуючих його людей щодо права називатися людиною культурною, вихованим. Зовнішня форма поведінки, позбавлена моральної основи, втрачає свій сенс, набуваючи лише вид замаскованого хамства і неповаги до людей, яке рано чи пізно вийде назовні. «Крижана» або «хамська» ввічливість не мають нічого спільного зі справжньою культурою людини. Правила етикету, дотримувані лише зовні, дозволяють людині залежно від обставин та індивідуальних рис характеру з легкістю відступати від них.
Безперечним є той факт, що поза спілкуванням немає особистості. Але процес спілкування не може носити спонтанного, непередбачуваний характер. Щоб він протікав нормально, безконфліктно, і приводив до очікуваних і значущим для обох сторін результатами, він повинен підкорятися певним правилам зовнішньої поведінки, сукупність яких позначається поняттям «етикет».
Однак самі неписані правила, що регулюють зовнішні прояви взаємовідносин людей, що виховують звичку погоджувати свої вчинки з уявленнями про поважність, доброзичливості й довірі, були вироблені набагато раніше. Вони обумовлені потребами виживання і нормального функціонування соціального організму, необхідністю приглушити закладені в кожному особистість природні інстинкти і протиставити їм правила спілкування, засновані на взаємній повазі інтересів і на взаємопідтримці.
Досить поширена точка зору, згідно з якою етикет, як елемент зовнішньої поведінки людини, органічно не пов’язаний з його моральністю: людина з вишуканими манерами, з дитинства ввібрав премудрості політесу, може залишатися зарозумілим, негуманним, аморальним. Однак така людина навряд чи зможе довго вводити в оману оточуючих його людей щодо права називатися людиною культурною, вихованим. Зовнішня форма поведінки, позбавлена моральної основи, втрачає свій сенс, набуваючи лише вид замаскованого хамства і неповаги до людей, яке рано чи пізно вийде назовні. «Крижана» або «хамська» ввічливість не мають нічого спільного зі справжньою культурою людини. Правила етикету, дотримувані лише зовні, дозволяють людині залежно від обставин та індивідуальних рис характеру з легкістю відступати від них.
Безперечним є той факт, що поза спілкуванням немає особистості. Але процес спілкування не може носити спонтанного, непередбачуваний характер. Щоб він протікав нормально, безконфліктно, і приводив до очікуваних і значущим для обох сторін результатами, він повинен підкорятися певним правилам зовнішньої поведінки, сукупність яких позначається поняттям «етикет».
Однак самі неписані правила, що регулюють зовнішні прояви взаємовідносин людей, що виховують звичку погоджувати свої вчинки з уявленнями про поважність, доброзичливості й довірі, були вироблені набагато раніше. Вони обумовлені потребами виживання і нормального функціонування соціального організму, необхідністю приглушити закладені в кожному особистість природні інстинкти і протиставити їм правила спілкування, засновані на взаємній повазі інтересів і на взаємопідтримці.
Досить поширена точка зору, згідно з якою етикет, як елемент зовнішньої поведінки людини, органічно не пов’язаний з його моральністю: людина з вишуканими манерами, з дитинства ввібрав премудрості політесу, може залишатися зарозумілим, негуманним, аморальним. Однак така людина навряд чи зможе довго вводити в оману оточуючих його людей щодо права називатися людиною культурною, вихованим. Зовнішня форма поведінки, позбавлена моральної основи, втрачає свій сенс, набуваючи лише вид замаскованого хамства і неповаги до людей, яке рано чи пізно вийде назовні. «Крижана» або «хамська» ввічливість не мають нічого спільного зі справжньою культурою людини. Правила етикету, дотримувані лише зовні, дозволяють людині залежно від обставин та індивідуальних рис характеру з легкістю відступати від них.
Безперечним є той факт, що поза спілкуванням немає особистості. Але процес спілкування не може носити спонтанного, непередбачуваний характер. Щоб він протікав нормально, безконфліктно, і приводив до очікуваних і значущим для обох сторін результатами, він повинен підкорятися певним правилам зовнішньої поведінки, сукупність яких позначається поняттям «етикет».
Однак самі неписані правила, що регулюють зовнішні прояви взаємовідносин людей, що виховують звичку погоджувати свої вчинки з уявленнями про поважність, доброзичливості й довірі, були вироблені набагато раніше. Вони обумовлені потребами виживання і нормального функціонування соціального організму, необхідністю приглушити закладені в кожному особистість природні інстинкти і протиставити їм правила спілкування, засновані на взаємній повазі інтересів і на взаємопідтримці.
Досить поширена точка зору, згідно з якою етикет, як елемент зовнішньої поведінки людини, органічно не пов’язаний з його моральністю: людина з вишуканими манерами, з дитинства ввібрав премудрості політесу, може залишатися зарозумілим, негуманним, аморальним. Однак така людина навряд чи зможе довго вводити в оману оточуючих його людей щодо права називатися людиною культурною, вихованим. Зовнішня форма поведінки, позбавлена моральної основи, втрачає свій сенс, набуваючи лише вид замаскованого хамства і неповаги до людей, яке рано чи пізно вийде назовні. «Крижана» або «хамська» ввічливість не мають нічого спільного зі справжньою культурою людини. Правила етикету, дотримувані лише зовні, дозволяють людині залежно від обставин та індивідуальних рис характеру з легкістю відступати від них.
Безперечним є той факт, що поза спілкуванням немає особистості. Але процес спілкування не може носити спонтанного, непередбачуваний характер. Щоб він протікав нормально, безконфліктно, і приводив до очікуваних і значущим для обох сторін результатами, він повинен підкорятися певним правилам зовнішньої поведінки, сукупність яких позначається поняттям «етикет».
Однак самі неписані правила, що регулюють зовнішні прояви взаємовідносин людей, що виховують звичку погоджувати свої вчинки з уявленнями про поважність, доброзичливості й довірі, були вироблені набагато раніше. Вони обумовлені потребами виживання і нормального функціонування соціального організму, необхідністю приглушити закладені в кожному особистість природні інстинкти і протиставити їм правила спілкування, засновані на взаємній повазі інтересів і на взаємопідтримці.
Досить поширена точка зору, згідно з якою етикет, як елемент зовнішньої поведінки людини, органічно не пов’язаний з його моральністю: людина з вишуканими манерами, з дитинства ввібрав премудрості політесу, може залишатися зарозумілим, негуманним, аморальним. Однак така людина навряд чи зможе довго вводити в оману оточуючих його людей щодо права називатися людиною культурною, вихованим. Зовнішня форма поведінки, позбавлена моральної основи, втрачає свій сенс, набуваючи лише вид замаскованого хамства і неповаги до людей, яке рано чи пізно вийде назовні. «Крижана» або «хамська» ввічливість не мають нічого спільного зі справжньою культурою людини. Правила етикету, дотримувані лише зовні, дозволяють людині залежно від обставин та індивідуальних рис характеру з легкістю відступати від них.
Безперечним є той факт, що поза спілкуванням немає особистості. Але процес спілкування не може носити спонтанного, непередбачуваний характер. Щоб він протікав нормально, безконфліктно, і приводив до очікуваних і значущим для обох сторін результатами, він повинен підкорятися певним правилам зовнішньої поведінки, сукупність яких позначається поняттям «етикет».
Однак самі неписані правила, що регулюють зовнішні прояви взаємовідносин людей, що виховують звичку погоджувати свої вчинки з уявленнями про поважність, доброзичливості й довірі, були вироблені набагато раніше. Вони обумовлені потребами виживання і нормального функціонування соціального організму, необхідністю приглушити закладені в кожному особистість природні інстинкти і протиставити їм правила спілкування, засновані на взаємній повазі інтересів і на взаємопідтримці.
Досить поширена точка зору, згідно з якою етикет, як елемент зовнішньої поведінки людини, органічно не пов’язаний з його моральністю: людина з вишуканими манерами, з дитинства ввібрав премудрості політесу, може залишатися зарозумілим, негуманним, аморальним. Однак така людина навряд чи зможе довго вводити в оману оточуючих його людей щодо права називатися людиною культурною, вихованим. Зовнішня форма поведінки, позбавлена моральної основи, втрачає свій сенс, набуваючи лише вид замаскованого хамства і неповаги до людей, яке рано чи пізно вийде назовні. «Крижана» або «хамська» ввічливість не мають нічого спільного зі справжньою культурою людини. Правила етикету, дотримувані лише зовні, дозволяють людині залежно від обставин та індивідуальних рис характеру з легкістю відступати від них.
Безперечним є той факт, що поза спілкуванням немає особистості. Але процес спілкування не може носити спонтанного, непередбачуваний характер. Щоб він протікав нормально, безконфліктно, і приводив до очікуваних і значущим для обох сторін результатами, він повинен підкорятися певним правилам зовнішньої поведінки, сукупність яких позначається поняттям «етикет».
Однак самі неписані правила, що регулюють зовнішні прояви взаємовідносин людей, що виховують звичку погоджувати свої вчинки з уявленнями про поважність, доброзичливості й довірі, були вироблені набагато раніше. Вони обумовлені потребами виживання і нормального функціонування соціального організму, необхідністю приглушити закладені в кожному особистість природні інстинкти і протиставити їм правила спілкування, засновані на взаємній повазі інтересів і на взаємопідтримці.
Досить поширена точка зору, згідно з якою етикет, як елемент зовнішньої поведінки людини, органічно не пов’язаний з його моральністю: людина з вишуканими манерами, з дитинства ввібрав премудрості політесу, може залишатися зарозумілим, негуманним, аморальним. Однак така людина навряд чи зможе довго вводити в оману оточуючих його людей щодо права називатися людиною культурною, вихованим. Зовнішня форма поведінки, позбавлена моральної основи, втрачає свій сенс, набуваючи лише вид замаскованого хамства і неповаги до людей, яке рано чи пізно вийде назовні. «Крижана» або «хамська» ввічливість не мають нічого спільного зі справжньою культурою людини. Правила етикету, дотримувані лише зовні, дозволяють людині залежно від обставин та індивідуальних рис характеру з легкістю відступати від них.
Козяру лизав, а ковалю підлизувати ще не навчився ,,,, от і на сопілочці волохатій то грає…музикант бля, а шо зарплата капає, трошки підспівує, і все в ажурі . Більше то робити нічого не вміє …..
Куплена сім’я психологів та дурнів.
Який ПОЗОР собі вибрали, а може заставили вибрати.
Василя спитайся як те чмо брехливе йому вказівки дає писати на сайті хороші відгуки. А той радий старатися під дудку і пляше…
Завтра робочий день з 8.30, а то опухли. Кадри на контроль, а то окремі особи вже забули де працюють.
Пацани. А шо Ленін !!!!! ВМЕР?????
Єбанутись
А коваль ГАМНО ладалалала….
Скільки коштує вакцина.
Бляді і на вакцині заробляють . Сучари….
Тема РАТУШНОГО .
Рубасиків сучарам захотілось. Ратушного теж скоро за сраку з Іванкою возьмуть. Діло часу……
Та, та свиноматка на всьому наживається, на формі, на тендерах , на курсових, га всьому де можна. Вже сука хворий від прокльонів і дальше від корита відірватись не може 🤮🤮🤮🤮