З кожним днем все зрозуміліше стає те, що СБУ в особі Голови – Наливайченка імітує роботу щодо протидії спецслужбам і терористичним угрупуванням РФ.
Яскравими фактами, які підтверджують вказане є офіційні заяви Генерального прокурора України Шокіна (щодо не надання реальних доказів про причетність до розстрілів на Майдані представників «Опозиційного блоку», радників Путіна тощо), а також відсутність реальних здобутків СБУ у вигляді затримання «шпигунів та диверсантів» із числа колишніх та нині діючих високопосадовців органів державної влади України – представників дипломатичних установ РФ!
Відбувається лише затримання розвідувально-підривних груп РФ на прикордонних територіях з метою відволікання уваги від реальних загроз та виконання таємних завдань ГУР РФ.
Наведемо яскраві приклади злочинів Голови СБУ Налевайченко та його агентів впливу!
Так, 6 квітня 2014 року відбувся захват адмінбудівлі Управління Служби безпеки України (далі – УСБУ) в Луганській області проросійськими мітингувальниками.
Цьому факту передував ряд подій, на які варто звернути увагу.
Згідно із Указом В.о. Президента України Турчинова О.В. від 10 березня 2014 року, генерала Петрулевича О.М. (уродженця Донецької області) було призначено на посаду начальника УСБУ в Луганській області. 11 березня в актовому залі Управління Петрулевич О.М. особисто представився перед оперативним та керівним складом управління та у жорсткій формі розкритикував нібито «трусливі» рішення попереднього керівництва, у першу чергу щодо знищення 20 лютого поточного року всіх матеріальних носіїв секретної інформації.
Незважаючи на складну політичну обстановку у державі, великий обсяг додаткових завдань, що вирішував особовий склад регіонального управління, новий начальник змінив всіх своїх заступників та вивів у розпорядження керівників визначальних оперативних підрозділів – захисту національної державності, контррозвідки та протидії корупції та організованій злочинності та ряду горрайорганів – деморалізував увесь склад (свідомо зупинив діяльність управління, як Сталін на передодні Великої вітчизняної війни).
Фактично, регіональне управління спецслужби водночас залишилось без більшості керівників, що володіли оперативною обстановкою та були в змозі приймати виважені рішення.
У руля Управління з’явилися «невідомі» перший заступник начальника Животов О.М. заступники — Жароїд А.В. та Двойних М.В. колишній співробітники Управління СБУ в Донецькій області – люди працюючі на ФПГ «Рената Ахметова».
Оперативний склад управління виявився на перепутті – протягом останніх 2 місяців співробітники фактично жили на роботі, довіряючи безпосереднім начальникам, виконували специфічні завдання, які не завжди відповідали вимогам чинного законодавства, проте мали суттєвий вплив на оперативну обстановку. Однак, прийшли нові керівники, облили гряззю попередників та почали надавати розпорядження, виконання яких також суперечило законодавчим вимогам.
Замість реальної боротьби з сепаратиським рухом, управління на чолі з генералом Петрулевичем О.М. зайнялось її імітацією. Так, банальне викрадання кабелю зв’язку з метою здачі на металобрухт, подавалось як терористичний акт.
За добу до захоплення управління Петрулевичем О.М. проведена блискавична по своїй недоцільності спецоперація. В ніч з 4 на 5 квітня 2014 року у містах Алчевськ, Стаханов, Рубіжне були затримані 6 осіб, які мали відношення до сепаратиського руху, проте не визначали його політику. Основна мета затримання – вилучення у громадян муляжів стрілецької зброї, що використовувалась у реконструкції історичних подій, та висвітлення цього у засобах масової інформації, як результат боротьби з тероризмом.
Внаслідок створення штучних показників роботи управління відбувалось провокування протестних настроїв населення, динаміка яких, до вступу на посаду генерала Петрулевича О.М., йшла на спад (на початку березня проросійські мітинги збирали у м. Луганську 4-5 тис. учасників, через 2-3 тижня кількість мигінгувальників знизилась до 1.5 – 2 тис.
Робіть висновки щодо «потрібної роботи та за для чього»!
Наприкінці березня 2014 року генерал Петрулевич О.М. був попереджений про плани захоплення управління, що були оцінені їм, як дезінформація. Незважаючи на неодноразові факти проникнення протестувальників до адмінбудівель, в тому числі і правоохоронних органів, УСБУ в Луганській області виявилось неготовим до надзвичайної події. План оборони управління існував лише на папері, особовий склад з ним не був ознайомлений, до складу антитерористичної групи були включені переважно співробітники, що не мали в силу своїх фізичних здібностей змогу дати достойну відсіч терористам.
Попереднім керівництвом управління була досягнута домовленість щодо передачі військової частині, що дислокуються у м. Олександрівськ Луганської області, арсеналу озброєння — біля 1 тис. автоматів, 400 ПМ, значної кількості РПГ, гранат, снайперської зброї, 5 тон тротилу, 7 тон набоїв та інше. З «незрозумілих» причин заплановану евакуацію зірвано.
Довідково: підчас штурму терористами зазначеної військової частини у червні поточного року, військовослужбовці підірвали склади з озброєнням і вийшли із оточення без втрат.
Для забезпечення затримання «організаторів» проросійського руху, 4 та 5 квітня 2014 року до м. Луганська були відкомандировані біля 70 співробітників підрозділів «А» сусідніх регіональних органів, оснащених автотранспортом, зброєю та іншою спеціальною технікою. Незважаючи на реальні передумови до захоплення УСБУ, зазначені військовослужбовці за декілька годин до захоплення управління за вказівкою генерал-лейтенанта Циганка В.А. та Голови Наливайченко В.О. відбули до місць постійної дислокації – залишивши Луганську область.
6 квітня 2014 року, в 10-й годині, від чергового по УСБУ до всіх начальників підрозділів надійшла команда загального збору. В той час перед Луганською облдержадміністрацією проходив проросійський мітинг, організована частина його учасників в 12-00 направилась до будівлі УСБУ і заблокувала парадний вхід. Протестувальників від управління відділяли 20-30 співробітників МВС, які дали змогу безперешкодно розпочати штурм управління шляхом виламування вхідних дверей та побиття вікон.
В цей час по гучному зв’язку управління надійшла команда «Всі на центральний прохід» (перша та остання команда від керівництва). Проте, на центральній сходинці зібралась незначна кількість співробітників (переважно зі складу добового наряду), що були озброєні тільки димовими шашками. Більша частина адміністративних будівель управління не оснащена гучномовцями.
Після початку штурму виявилось, що протипожежні гідранти в центральній частині будівлі не працюють, подача води відбувалась з відстані 80-100 метрів. Лише завдяки мужній поведінці співробітників добового наряду перша атака була відбита і представників протестувальників запрошено в кабінет генерала Петрулевича О.М. на перемовини, за результатами яких досягнуті домовленості щодо звільнення з-під варти 6 затриманих.
Під час першої хвилі штурму управління, керівники структурних підрозділів неодноразово звертались до начальника управління та його заступників з пропозицією знищення матеріальних носіїв секретної інформації, в тому числі комп’ютерної техніки. Проте, без складання відповідних актів, було заборонено знищувати секретні документи. Крім того, діяла заборона керівництва УСБУ на знищення бази даних «Синтез-Луганськ». Так само, жодних команд щодо евакуації жінок-військовослужбовців, цінного майна, зброї протягом 6 квітня не поступало.
Оформлення необхідних документів та доставка раніше затриманих громадян зі слідчого ізолятора до будівлі УСБУ зайняли близько 1 години, після чого несподівано почалась 2 хвиля штурму і практично безперешкодно за короткий проміжок часу відбувся захват всього управління.
Більшість співробітників «бойових» підрозділів управління (ГВ «К», ГВ КЗЕ, слідчий відділ) безвилазно просиділи у робочих кабінетах (охороняли їх згідно з формальним планом оборони управління), після чого покинули з особистими речами будівлю УСБУ через 2-й пост. Фактично, із наявних в будівлі УСБУ 250-300 військовослужбовців лише 20-30 оборонялось від 70-80 активних учасників штурму;
Внаслідок жорсткої заборони видачі та застосування зброї (в т.ч. травматичної) співробітники вимушені були обороняти управління за допомогою лише димових шашок та брандспойтів. Короткий проміжок часу генерал Петрулевич О.М. знаходився серед співробітників управління, що намагались зупинити атакувальників на 2 поверсі адмінбудівлі. На неодноразові звернення військовослужбовців щодо дозволу застосувати зброю, що знаходилась у членів анти терористичної групи, та отримання табельної зброї іншими співробітниками, начальник УСБУ відмовляв.
При цьому, Петрулевич О.М. телефонував до керівництва СБУ безпосередньо Голові Наливайченко В.О. та керівнику Антитерористичного Центру СБУ генерал-лейтенанту Циганку В.А. з проханням «нібито» дати дозвіл на застосування зброї, на що також отримував відмову.
Викликає подив наказ Петрулевича О.М. здати черговій службі та антитерористичній групі табельну зброю в час, коли управління, в т.ч. зброярня, були захоплені мітингувальниками.
Таким чином, терористи додатково отримали близько 40 одиниць ПМ та 10 АКМ. Крім того, більша частина автотранспорту управління була залишена бойовикам, незважаючи на велику кількість військовослужбовців, що мали можливість його евакуювати.
Довідково: в цей час співробітники управління і автотранспорт безперешкодно залишали територію УСБУ через 2 пост.
Після переходу УСБУ під контроль мітингарів, частина військовослужбовців чекала команд від керівництва, розташувавшись у внутрішньому дворі. В цей час заступник начальника УСБУ Жароїд А.В. разом з представником сепаратистів О.Рельке здійснив обхід території управління з метою демонтажу жорстких магнітних носіїв з інформацією з камер спостереження. Під час цього обходу Жароїд А.В. розпустив решту співробітників. З 1-00 7.04.2014 із числа співробітників управління в будівлі залишились Петрулевич О.М. та начальник РСВ Осипенко Р.Л.
В ніч з 6 на 7.04.2014 сепаратисти отримали доступ до складу озброєння, який, нібито, був попередньо замінований. Фактично, замість вибухівки до дверей складу було прикріплено муляж. Пасивну участь у «розмінуванні» складу озброєння приймали Петрулевич О.М. та Осипенко Р.Л. Після досягнення мети захоплення УСБУ — отримання доступу до зброї, останніх вивели з будівлі управління.
Переляканий генерал-майор Петрулевич О.М. виїхав до м. Дніпропетровська на автомобілі Осипенка Р.Л. Згодом, отямившись повернувся і 11-13.04.2014 приймав участь у м. Луганську на території в/ч 0194 в нараді з керівництвом СБУ та РНБО щодо звільнення будівлі управління.
До ранку 7.04.2014 зброя роздавалась безконтрольно всім охочім, у будівлі УСБУ діяли банди мародерів, якими вскривались сховища, склади, викрадались автотранспортні засоби, інші матеріальні цінності. Після цього, відбулась зміна керівництва загарбників і управління було взято під контроль реальними організаторами захоплення (в одному із кабінетів УСБУ розташувались 5 співробітників ФСБ РФ).
Враховуючи відсутність команд щодо знищення МНСІ, оперативно-розшукові та контррозвідувальні справи, документи з проведення оперативно-технічних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій та інші секретні документи у великій кількості потрапили до загарбників. Слід зауважити, що переважно документи потрапили до осіб, щодо яких управлінням велась розробка. Попередня мета зберігання цих документів – самозахист у разі зміни політичної обстановки. Надалі, ці документи фактично втратили актуальність.
Через тиждень після захоплення УСБУ, на чергового по ГУ МВС України у Луганській області надійшло повідомлення про знаходження на запинці міського автотранспорту 3-х мішків з документацією управління, більшість з якої мала грифи секретності «Цілком таємно», «Таємно». Слідчо-оперативною групою МВС ці документи були вилучені та передані на зберігання до РСО міської міліції.
Таким чином вся агентурна мережа «була передана» сепаратистам!
Фактично, ганебна здача УСБУ в Луганській області призвела до подальшої ескалації сепаратиського руху на сході держави, численних людських жертв, дала змогу створити незаконні військові формування, оснащені сучасним озброєнням.
На даний час, розуміючи реальну загрозу бути викритими за зрадництво Батьківщині та необхідність всілякого замовчення ганебної та зрадницької позиції «керівництвом СБУ» в особі агентів впливу ФСБ РФ Наливайченка та Циганка – щодо здачі Управління СБ в Луганської області та «незрозумілого» озброєння терористів сучасними зразками зброї та вибухівки, «генерал» Петрулевич призначений радником Голови СБУ та таємно нагороджений вогнепальною зброєю від Наливайченко.
Дивує і те, що розслідування вказаних фактів доручено заступнику Генерального прокурора – головному військовому прокурору Матіосу А.В. (близького до Наливайченка, за попереднього керівництва очолював Управління СБУ в Львівській та Одеській областях – за часів керівництва Януковича – керував Головним управління Адміністрації президента на чолі з Льовочкиним) зупинене за «невідомими» обставинами. При цьому, особовий склад і основні учасники вказаних подій продовжують проходити службу в лавах СБУ та добровільно готові надати реальну інформацію.
Другим цікавим фактом, який підтверджує діяльність резидентури ФСБ і СЗР РФ є прикриття з боку Наливайченка через керівника Департаменту контррозвідки СБУ генерал-лейтенанта Кондратюка В.В. та його кума заступника Адміністрації Президента України Таранова А.І. агента впливу в системі КМУ -Неботова Петра Григоровича (1960 р.н. уродженець м.Івано-Франківська, полковник запасу СБУ, вільно володіє німецькою мовою, проживає в м. Києві, провулокЛабораторний, 22, кв.7, д.т.269-33-25).
У 1982 році закінчив з відзнакою Івано-Франківський інститут нафти і газу. Після інституту працював у Прикарпатській експедиції з геофізичних досліджень у свердловинах.
З 1984 року працював в органах держбезпеки КДБ.
У 1986 році закінчив Вищу школу КДБ ім. Ф.Э.Дзержинського (м. Москва).
Подальшу службу проходив в УКГБ УРСР по Івано-Франківській області в контррозвідувальному підрозділі.
У 1990 році закінчив Червонопрапорний інститут КДБ СРСР ім. Ю.Андропова (спеціальність – економічна розвідка і проведення спеціальних заходів).
Службу проходив у розвідпідрозділах територіальних органів держбезпеки (від оперуповноваженого до начальника напрямку), а з 1997 у ГУР СБУ на посаді начальника напрямку Управління економічної розвідки.
У 1998 році очолив відділ економічної розвідінформації Управління інформації ГУР СБУ. Даний підрозділ був створений з метою забезпечення розвідінформацією економічного характеру вищих органів влади і управління країни для прийняття управлінських рішень. У функціональні обов’язки відділу входила підготовка комплексних аналітичних досліджень з актуальних економічних проблем (макроекономіка, сфера ПЕК, банківсько – фінансовий сектор, зовнішня торгівля, тіньова економіка, агропромисловий комплекс).
У 1999 році призначений заступником начальника УІ ГУР СБУ.
За період служби в органах держбезпеки неодноразово заохочувався за бездоганну службу.
У червні 2000 року звільнився з органів СБУ рапортом за власним бажанням.
Особова справа офіцера запасу знаходиться в УСБУ в м. Києві.
Вказаний кандидат являється креатурою колишнього першого заступника Голови СБ України – Сацюка Володимира Миколайовича (на теперішній час помічника Голови ФСБ РФ, громадянин РФ).
На даний час НЕБОТОВ П.Г. перебуває на посаді директора Департаменту економіки оборони та безпеки Мінекономрозвитку України (посада включена до Переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011) з 17.07.2012.
03.03.2015 Неботов П.Г. переведений на посаду директора Департаменту оборони і безпеки МЕРТ.
Має допуск до державної таємниці за вищою формою .
Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі та розподілу обов’язків держекспертів міністерства, перебуваючи на посаді директора Департаменту економіки оборони та безпеки Мінекономрозвитку приймав рішення про віднесення до державної таємниці відомостей про зміст:
— мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування;
— мобілізаційні потужності галузей національної економік;
— заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування, а також зведені відомості про номенклатуру та рівні накопичення, загальні обсяги поставок відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного матеріального резерву.
Оце Вам шановні Українці маленькі приклади реальної роботи спеціальних служб Росії на території нашої рідної та багатостраждальної України.
Невже «Небесна Сотня» поклала своє життя марно, а патріоти України продовжують захищати незалежність ціною власного життя на Сході – Вони не заслужили об»ективності в цьому розслідуванні?
Один ответ
Цинічна брехняс, Петрулевич герой!