Інцел Руслан Кравченко йде шляхом Берії

Руслан Андрійович Кравченко — постать, що уособлює стрімкий злет від провінційного хлопця з Луганщини до вершин української влади.

Але на початку 2010-х серед студентів він був звичайним хлопцем із невеликого міста на сході країни. Без впливових знайомств, без фінансової підтримки, без зв’язків, які могли б відкрити двері у систему.

Тоді навряд чи хтось із його однокурсників міг уявити, що через кілька років цей спокійний і малопомітний студент стане однією з найвпливовіших фігур у системі правоохоронних органів. Тихий, непомітний, без гучних заяв і без особливих проявів лідерства. Один із сотень молодих юристів, які щороку випускаються з університетів і намагаються знайти своє місце у професії.

Нерозділене кохання

У студентські роки він був закоханий у свою однокурсницю. Її звали Олександра. За словами людей, які були поруч у той період, дівчина вирізнялася серед інших — красива, розумна, впевнена у собі. Вона була однією з тих студенток, які завжди перебували в центрі уваги.

Молодий чоловік намагався привернути її увагу. Знайомі згадують, що він неодноразово намагався налагодити спілкування, проявляв симпатію, шукав можливості бути поруч.

Однак ці почуття не були взаємними. Для неї він залишався лише одним із багатьох студентів на курсі — нічим особливо не примітним. За словами однокурсників, вона просто не звертала на нього уваги.

З часом університетське життя закінчилося, випускники роз’їхалися різними містами, і ця історія, здавалося, залишилася у минулому.

Життя після університету

Минуло кілька років. У 2018 році Олександра вийшла заміж і створила сім’ю. За словами знайомих родини, її життя склалося доволі успішно: квартира в центрі міста, новий Range Rover, подорожі світом, шопінг у Європі, стабільність і впевненість у завтрашньому дні.

Її чоловік також працював у правоохоронній системі та мав хороші перспективи кар’єрного зростання. З боку їхня родина виглядала успішною, забезпеченою і такою, що впевнено будує своє майбутнє.

Тим часом життя колишнього студента Кравченка також поступово змінювалося. З’являлися нові можливості, нові посади, гучні справи та нові люди у колі впливу. Крок за кроком він піднімався кар’єрними сходами, одружився, отримував ширші повноваження і дедалі більший рівень впливу.

З роками його можливості значно зросли…

Зустріч через багато років

За словами співрозмовників, знайомих із цією історією, багато років потому їхні долі знову несподівано перетнулися. Це сталося вже тоді, коли Кравченка призначили Генеральним прокурором, а на його робочому столі опинилася папка з прізвищем: Шовкопляс Максим Миколайович.

Після цього, як стверджують джерела, у родині почалися серйозні проблеми.

Спочатку з’явилися службові перевірки. Потім — дисциплінарні питання. Пізніше, за словами співрозмовників, ситуація перейшла у площину кримінального провадження.

Офіційно ці процеси пояснювалися перевіркою діяльності посадовця. Проте люди, знайомі з цією історією, звернули увагу на інший факт.

Символічне повернення в університет

Восени минулого року у тому самому університеті, де навчалися всі учасники цієї історії, відбувся урочистий захід за участі відомого випускника.

Під час зустрічі зі студентами та викладачами він говорив про роки свого навчання, професійний шлях та необхідність співпраці між науковою спільнотою і державними органами.

У рамках заходу кілька співробітників університету отримали відзнаки.

Серед нагороджених була і та сама жінка.

Однак, як звернули увагу деякі присутні, згодом фотографія з нею зникла з офіційних публікацій університету.

Тиск і вибір

За словами джерел, знайомих із ситуацією, саме після цього події навколо її родини почали розвиватися ще стрімкіше. Оперативним співробітникам ДСР було поставлено завдання здійснювати стеження за дівчиною. За нею почали спостерігати: фіксували маршрути пересування, місця зустрічей, коло спілкування, навіть кількість часу, проведеного з чоловіком. Невдовзі після цього було відкрито кримінальне провадження щодо її чоловіка за статтею, пов’язаною із можливим зловживанням службовим становищем та розтратою майна.

Співрозмовники стверджують, що у приватних розмовах жінці нібито дали зрозуміти: подальший розвиток цієї справи може залежати від її особистих рішень, їй фактично запропонували негласну «формулу вирішення проблем».

Офіційно ці твердження, зрозуміло, ніде не підтверджуються.

Однак у колі людей, які знають цю історію, говорять про своєрідний «особистий трикутник», у якому опинилася родина.

Суть її була проста і водночас цинічна. Проблеми її чоловіка можуть зникнути. Але для цього вона має погодитися на особисті зустрічі з людиною, яка колись була її однокурсником.

Людина, від якої ми почули цю історію, говорить прямо: йшлося про те, щоб вона стала його коханкою. Формально — нічого незаконного. Неофіційно — класична схема тиску через особисте життя. З того моменту, за словами співрозмовників, жінка опинилася у ситуації, де будь-яке рішення мало свою ціну. З одного боку — її сім’я, майбутнє її чоловіка і кримінальна справа, яка може зруйнувати його кар’єру, та відправити за грати… З іншого — людина, яка колись без відповіді закохалася у неї і яка тепер має значно більше влади, ніж тоді, у студентські роки.

Питання без відповідей

Цієї історії не буде в протоколах слідства чи судових документах. Тут немає офіційних формулювань, процесуальних рішень чи матеріалів справи.

Йдеться про інше — про моральні якості людини, яка сьогодні має величезний вплив на правоохоронну систему країни.

Чи може людина, яка опинилася на вершині державної влади, використовувати свій статус для вирішення особистих історій із минулого?

Чи може нерозділене студентське кохання через десять років перетворитися на інструмент тиску?

І головне — чи може кримінальна справа раптом стати важелем у чужому особистому житті?

Поки що відповідей на ці питання немає.

Але сама поява таких розмов у середовищі людей, які знають цю історію, змушує ставити ще одне запитання.

Що відбувається з людиною, коли влада раптом дає їй можливість повернутися до старих образ — і вирішити їх по-своєму?

І де проходить межа між державними повноваженнями та особистими бажаннями.